Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад П. Татарыновіча

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »