Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Переклад Куліша та Пулюя

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І рече Мария: Величає душа моя Господа,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »