2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Українська Біблія. Турконяк → Переклад Куліша та Пулюя

Симон-Петро, раб і апостол Ісуса Христа, — до тих, хто завдяки праведності нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа прийняв віру, рівноцінну нашій.

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

Благодать вам і мир хай помножаться в пізнанні Бога й Ісуса, нашого Господа!

благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила — пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою.

Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі.

чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання,

то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

в пізнанні — стриманість, у стриманості — терпеливість, у терпеливості — побожність,

а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

у побожності — братерство, а в братерстві — любов.

а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів.

У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

Тому, брати, усе більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, тому що роблячи так, ніколи не спіткнетеся.

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

Адже таким чином щедро забезпечиться вам вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Тому я буду постійно нагадувати вам про це, хоч ви й знаєте і впевнені в теперішній істині.

Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

Бо вважаю за справедливе, доки я ще в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням,

Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

знаючи, що невдовзі покину свою оселю, як і Господь наш Ісус Христос показав мені.

знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

Дбатиму, щоб і після мого відходу ви завжди про це пам’ятали.

Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

Адже ми сповістили вам про силу та присутність Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитрими вигадками, але будучи очевидцями Його величі.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Тому що Він прийняв честь і славу від Бога Отця, коли до Нього донісся від величної слави такий голос: Це — Мій Син, Мій улюблений, Якого Я вподобав!

Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

І ми, будучи з Ним на святій горі, чули цей голос, що пролунав з неба.

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, — доки почне розвиднятися, і ранкова зоря засяє у ваших серцях,

Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

насамперед знаючи те, що жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення.

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

Адже пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога звіщали мужі, натхнені Святим Духом.

Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

« 5 глава 2 глава »