2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Огієнка → Переклад Куліша та Пулюя

Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

« 5 глава 2 глава »