Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Васіля Сёмухі

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Як ужо многія пачалі складаць аповесьці пра добра вядомыя сярод нас падзеі,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як пераказалі нам тое ўсе, хто з самага пачатку быў сьведкамі і слугамі Слова, —

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

дык надумаўся і я, рупліва дасьледаваўшы ўсё з пачатку, па парадку апісаць табе, глыбокашаноўны Феафіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

каб ты ўведаў цьвёрдую аснову таго вучэньня, у якім быў настаўлены.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

У дні Ірада, цара Юдэйскага, быў сьвятар з Авіевай чаргі, імем Захар, і жонка ягоная з роду Ааронавага, імя ейнае Элізабэта.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Абое яны былі праведныя перад Богам, жывучы паводле ўсіх запаведзяў і ўстанаўленьняў Гасподніх беспахібна.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

У іх ня было дзяцей, бо Элізабэта была няплодная, і абое былі ўжо ў сталым веку.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Аднаго разу, калі ён у парадку сваёй чаргі служыў перад Богам,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

па жэрабі, як заведзена было ў сьвятароў, прыпала яму ўвайсьці ў храм Гасподні кадзіць,

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

а ўсё мноства людзей малілася звонку ў часе каджэньня, —

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

тады зьявіўся яму анёл Гасподні, стоячы па правы бок да ахвярніка кадзільнага,

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

і Захар, убачыўшы яго, сумеўся, і страх агарнуў яго.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Анёл жа сказаў яму: ня бойся, Захар, бо пачута малітва твая, і жонка твая Элізабэта народзіць табе сына, і дасі яму імя Ян;

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

і будзе табе радасьць і весялосьць, і многія нараджэньню ягонаму ўзрадуюцца;

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

бо ён вялікі будзе перад Госпадам; ня будзе піць віна і сікеру, і Духам Сьвятым прасякнецца яшчэ ад улоньня маці сваёй;

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

і многіх з-паміж сыноў Ізраілевых наверне да Госпада Бога іхняга;

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

і пройдзе перад імі ў духу і ў сіле Ільлі, каб вярнуць сэрцы бацькоў дзецям, і непакорлівым лад думак праведнікаў, каб зьявіць Госпаду народ падрыхтаваны.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І сказаў Захар анёлу: па чым я пазнаю гэта? бо я стары, і жонка мая ў сталым веку.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Анёл сказаў яму ў адказ: я Гаўрыіл, стаю перад Богам, і пасланы гаварыць з табою і паведаміць табе гэта;

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

і вось ты будзеш маўчаць і ня зможаш гаварыць да таго дня, калі гэта збудзецца, за тое, што ты не паверыў словам маім, якія спраўдзяцца ў свой час.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Тым часам люд чакаў Захара і зьдзіўляўся, што ён марудзіў у храме.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А ён, выйшаўшы, ня мог гаварыць да іх; і яны зразумелі, што ён бачыў уяву ў храме; і ён рабіў ім знакі і заставаўся нямы.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

А як скончыліся дні службы ягонай, вярнуўся ў дом свой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Пасьля гэтых дзён зачала Элізабэта, жонка ягоная, і таілася пяць месяцаў, і казала:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

так учыніў мне Гасподзь у дні тыя, калі паглядзеў на мяне, каб зьняць зь мяне ганьбу сярод людзей.

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

А на шостым месяцы пасланы быў анёл Гаўрыіл ад Бога ў горад Галілейскі, які называўся Назарэт,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

да Дзевы, заручанай з мужам, імем Язэп, з дому Давідавага; а імя ў Дзевы: Марыя.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Анёл, увайшоўшы да Яе, сказаў: радуйся, Дабрадатная! Гасподзь з Табою; дабраславёная Ты сярод жанчын.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

А Яна, угледзеўшы яго, сумелася ад словаў ягоных і разважала, што б гэта было за вітаньне.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І сказаў Ёй анёл: ня бойся, Марыя, бо Ты здабыла мілату ў Бога;

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

і вось, зачнеш ва ўлоньні, і народзіш Сына, і дасі Яму імя: Ісус;

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Ён будзе вялікі і будзе названы Сынам Усявышняга; і дасьць Яму Гасподзь Бог пасад Давіда, бацькі Ягонага;

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

і будзе валадарыць над домам Якава вечна, і Царству Ягонаму ня будзе канца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

А Марыя сказала анёлу: як будзе гэта, калі Я мужа ня знаю?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Анёл сказаў Ёй у адказ: Дух Сьвяты сыйдзе на Цябе, і сіла Усявышняга ахіне Цябе; таму і народжанае Сьвятое назавецца Сынам Божым;

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

вось, і Элізабэта, сваячка Твая, называная няплоднаю, і яна зачала сына ў старасьці сваёй, і ёй ужо шосты месяц;

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

бо ў Бога не застанецца бясьсілым ніякае слова.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Тады Марыя сказала: вось, раба Гасподняя; хай будзе Мне паводле слова твайго. І адыйшоў ад Яе анёл.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

І ўстаўшы, Марыя ў дні тыя, пасьпяшалася ў нагорную краіну, у горад Юдаў,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

і ўвайшла ў дом Захара, і прывітала Элізабэту.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

Калі Элізабэта пачула вітаньне Марыіна, варухнулася дзіцятка ў чэраве ў яе; і Элізабэта напоўнілася Духам Сьвятым,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

і ўсклікнула моцным голасам, і сказала: Дабраславёная Ты сярод жанчын, і дабраславёны плод улоньня Твайго!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І адкуль гэта мне, што прыйшла Маці Госпада майго да мяне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо калі голас вітаньня Твайго дайшоў да слыху майго, варухнулася дзіцятка радасна ў чэраве маім.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

і дабрашчасная Тая, Якая паверыла, бо збудзецца сказанае Ёй ад Госпада.

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І сказала Марыя: праслаўляе душа Мая Госпада,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і ўзрадаваўся дух мой у Богу, Збаўцу Маім,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

што дагледзеў Ён пакорлівасьць рабы Сваёй; бо ад сёньня будуць шчасьціць Мяне ўсе роды,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

бо ўчыніў Мне веліч Магутны і сьвятое імя Ягонае,

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

і ласка Ягоная ў роды родаў да тых, што баяцца Яго;

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

зьявіў сілу рукі Сваёй; расьсеяў тых, што заносяцца думкамі сэрца свайго;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

скінуў моцных з тронаў, і ўзвысіў пакорлівых;

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

галодных напоўніў дабром, а багатых пусьціў ані з чым;

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

прыгарнуў Ізраіля, слугу Свайго, памятаючы пра міласэрнасьць;

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як казаў бацькам нашым, Абрагаму і семені ягонаму давеку.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

А Марыя прабыла зь ёю каля трох месяцаў і вярнулася ў дом Свой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

А Элізабэце прысьпеў час радзіць, і яна нарадзіла сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І пачулі суседзі і родзічы ейныя, што прасьцёр Гасподзь ласку Сваю над ёю, і радаваліся зь ёю.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

На восьмы дзень прыйшлі абрэзаць дзіця, і хацелі назваць яго імем бацькі ягонага, Захарам.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

На гэта маці ягоная сказала: не; а назваць яго Янам.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І сказалі ёй: нікога няма ў радзіне тваёй, хто б называўся гэтым імем.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І пыталіся знакамі ў бацькі ягонага, як бы ён хацеў назваць яго.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Ён папрасіў дошчачку і напісаў: Ян імя яму. І ўсе зьдзівіліся.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

І адразу разамкнуліся вусны ягоныя і язык ягоны, і ён загаварыў, славячы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І быў страх на ўсіх, што жылі вакол іх; і расказвалі пра ўсё гэта па ўсёй нагорнай краіне Юдэйскай.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Усе, хто чуў, паклалі гэта ў сэрца сваё і казалі: што будзе зь дзіцятка гэтага? І рука Гасподняя была зь ім.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

І Захар, бацька Ягоны, напоўніўся Духам Сьвятым і прарочыў, кажучы:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

Дабраславёны Гасподзь Бог Ізраілеў, што наведаў народ Свой і даў ратунак яму,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

і паслаў моцнага выратавальніка нам, нашчадка Давіда, слугі Свайго,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

як узьвясьціў вуснамі былых ад веку сьвятых прарокаў Сваіх,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

што ўратуе нас ад ворагаў нашых; і ад рукі ўсіх ненавісьнікаў нашых;

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

учыніць міласэрнасьць бацькам нашым і ўспомніць сьвятую дамову Сваю,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

прысягу, якою прысягаў Ён Абрагаму, бацьку нашаму, даць нам,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

каб бяз страху, пасьля збавеньня ад рук ворагаў нашых,

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

мы служылі Яму ў сьвятасьці і праўдзе перад Ім ва ўсе дні жыцьця нашага.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А ты, дзіця, назавешся прарокам Усявышняга, бо ідзеш перад абліччам Госпада — падрыхтаваць шляхі Яму,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

каб разумеў народ Ягоны ратунак у дараваньні грахоў іхніх,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

праз шчырую міласэрнасьць Бога нашага, якой наведаў нас Усход з вышыні,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

прасьвятліць тых, што сядзяць у цемры і цяні сьмяротным, скіраваць ногі нашыя на шлях міру.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

А дзіця расло і мацавалася духам, і заставалася ў пустынях да дня зьяўленьня свайго Ізраілю.

« 16 глава 2 глава »