Луки 24 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → В переводе Лутковского

Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.

А в первый день недели, едва рассвело, они пошли к гробнице и принесли приготовленные благовония; вместе с ними пришли и ещё некоторые (женщины).

Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,

Тут они увидели, что камень от входа в гробницу отвален,

а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

и, войдя в неё, не нашли там тела Господа Иисуса.

І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.

Когда же они в недоумении рассуждали об этом, пред ними внезапно предстали двое юношей в сияющих одеяниях.

Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?

Испугавшись, женщины пали ниц на землю, но те сказали им: почему вы ищете живого среди мертвых?

Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.

Его нет здесь, ибо Он воскрес. Вспомните: ведь Он предупреждал вас об этом ещё в Галилее,

Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.

когда говорил, что Сын Человеческий будет предан во власть грешных людей, будет распят и через три дня воскреснет.

Тоді вони пригадали Його слова.

И вспомнили они слова Его.

Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.

Возвратясь от гробницы, они рассказали обо всём этом одиннадцати апостолам и всем остальным (ученикам Его).

То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.

А говорили им об этом Мария Магдалина, Иоанна, Мария — мать Иакова, и другие женщины, которые были вместе с ними.

Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.

Но те приняли слова их за вымысел и не поверили им.

Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.

И только Петр, поднявшись, побежал к гробнице; заглянув вовнутрь, он увидел лишь лежащую в стороне плащаницу и возвратился назад, удивляясь происшедшему.

Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;

В тот же день двое учеников Его отправились в Эммаус — селение, расположенное в шестидесяти стадиях от Иерусалима,

вони говорили між собою про все, що відбулося.

и беседовали между собой обо всех этих событиях.

І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,

И вот, когда во время беседы между ними возник спор, Сам Иисус приблизился к ним и пошёл вместе с ними,

та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.

но словно пелена застилала глаза их, и они не узнавали Его.

Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?

Он же спросил их: что это вы, идя, с таким мрачным видом обсуждаете между собою?

У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

А один из них, по имени Клеопа, вместо ответа спросил у Него: Ты один из тех, кто пришёл в Иерусалим; разве Ты не знаешь, что произошло там в эти дни?

І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

И Он спросил их: а что произошло? Тогда они рассказали Ему о том, что случилось с Иисусом Назарянином: Он был пророк Божий, прославляемый всеми людьми за чудеса и слова Его;

як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.

но первосвященники и правители наши осудили Его на смерть, и Его распяли.

А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.

Мы же не надеялись, что Он Тот, Кто должен был освободить Израиль. И вот теперь, на третий день после того, как это случилось,

Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці

некоторые из наших женщин изумили нас: они были рано утром у гробницы,

й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.

но не нашли там тело Его и, возвратясь, рассказали, что они и явление ангелов видели, которые утверждают, что Он жив.

Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!

Некоторые же из нас отправились к гробнице и нашли всё так, как и сказали женщины; Его же так и не видели.

Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!

Тогда Он сказал им: о, сколь неразумны вы и бессердечны, если не верите всему тому, что предсказали пророки!

Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?

Разве не так должен был пострадать Христос, чтобы достичь славы Своей?

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.

И стал объяснять им свидетельства о Нём из всего Писания, начиная от Моисея и кончая последним из пророков.

І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.

Когда же они приблизились к селению, в которое шли, Он хотел идти далее,

Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.

но они стали удерживать Его, говоря: день уже склонился к вечеру; оставайся у нас. И Он решил остаться с ними.

І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;

И вот, сидя вместе с ними за трапезой, Он взял хлеб, благословил и, преломив его, подал им.

тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

Тут у них будто пелена спала с глаз, и они узнали Его, но Он внезапно исчез.

І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?

И сказали они друг другу: разве не горели наши сердца, когда в пути Он заговорил с нами или когда разъяснял нам Писания?

Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;

И тотчас поднявшись, они возвратились в Иерусалим, где застали одиннадцать апостолов, которые собрались вместе с остальными (учениками).

вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.

и те возвестили им, что Господь действительно воскрес и явился Симону,

А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

а они рассказали собравшимся о том, что случилось в пути, и о том, как Он был узнан ими по преломлению хлеба.

Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!

Они ещё обсуждали всё это, как вдруг Он Сам появился среди них и сказал им: мир вам.

Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.

Они же, охваченные страхом и ужасом, подумали, что видят призрак.

А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?

Но Он сказал им: отчего вы испугались? Что за мысли закрадываются в сердца ваши?

Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!

Посмотрите на руки и на ноги Мои; ведь это Я Сам. Дотроньтесь до Меня, и вы убедитесь в этом, ибо у призрака нет плоти и костей, а у Меня, как видите, есть.

Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

Сказав это, Он показал им руки и ноги.

А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?

Но они от радости не могли придти в себя и всё ещё сомневались. Тогда Он спросил их: есть ли у вас здесь что-нибудь съедобное?

Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

Они предложили Ему кусок жареной рыбы и мед в сотах,

Тож, взявши, Він їв перед ними.

и Он, взяв, на виду у них съел это.

І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!

Затем Он сказал им: вот это и означали слова Мои, которые Я говорил вам, ещё будучи с вами: должно исполниться всё, что сказано обо Мне в законе Моисея, писаниях пророков и псалмах.

Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.

И когда Он вразумил их, как понимать Писания,

І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,

то сказал: Христос должен был претерпеть страдания и через три дня воскреснуть из мертвых, как и сказано в Писании,

щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.

чтобы во имя Его все народы, начиная от Иерусалима, были призваны к покаянию во оставление грехов.

Ви [ж є] свідками цього.

Вы же свидетели всего этого.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!

Вот, Я передаю вам наказ Отца Моего: оставайтесь в Иерусалиме, доколе не осенит вас благодать свыше.

Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.

Затем оттуда Он повел их к Вифании, где, воздев руки Свои, благословил их.

І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.

И так, благословляя их, Он стал отдаляться от них и возноситься на небо.

А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима

А они, поклонясь Ему, в великой радости возвратились в Иерусалим

і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].

и постоянно пребывали в храме, восхваляя и благодаря Бога. Аминь.

« 23 глава 1 глава »