Луки 24 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → В переводе Лутковского

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

А в первый день недели, едва рассвело, они пошли к гробнице и принесли приготовленные благовония; вместе с ними пришли и ещё некоторые (женщины).

та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

Тут они увидели, что камень от входа в гробницу отвален,

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

и, войдя в неё, не нашли там тела Господа Иисуса.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

Когда же они в недоумении рассуждали об этом, пред ними внезапно предстали двое юношей в сияющих одеяниях.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Испугавшись, женщины пали ниц на землю, но те сказали им: почему вы ищете живого среди мертвых?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

Его нет здесь, ибо Он воскрес. Вспомните: ведь Он предупреждал вас об этом ещё в Галилее,

Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

когда говорил, что Сын Человеческий будет предан во власть грешных людей, будет распят и через три дня воскреснет.

І згадали вони ті слова́ Його!

И вспомнили они слова Его.

А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

Возвратясь от гробницы, они рассказали обо всём этом одиннадцати апостолам и всем остальным (ученикам Его).

То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

А говорили им об этом Мария Магдалина, Иоанна, Мария — мать Иакова, и другие женщины, которые были вместе с ними.

Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

Но те приняли слова их за вымысел и не поверили им.

Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

И только Петр, поднявшись, побежал к гробнице; заглянув вовнутрь, он увидел лишь лежащую в стороне плащаницу и возвратился назад, удивляясь происшедшему.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

В тот же день двое учеников Его отправились в Эммаус — селение, расположенное в шестидесяти стадиях от Иерусалима,

І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

и беседовали между собой обо всех этих событиях.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

И вот, когда во время беседы между ними возник спор, Сам Иисус приблизился к ним и пошёл вместе с ними,

Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

но словно пелена застилала глаза их, и они не узнавали Его.

І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

Он же спросил их: что это вы, идя, с таким мрачным видом обсуждаете между собою?

І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

А один из них, по имени Клеопа, вместо ответа спросил у Него: Ты один из тех, кто пришёл в Иерусалим; разве Ты не знаешь, что произошло там в эти дни?

І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

И Он спросил их: а что произошло? Тогда они рассказали Ему о том, что случилось с Иисусом Назарянином: Он был пророк Божий, прославляемый всеми людьми за чудеса и слова Его;

Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

но первосвященники и правители наши осудили Его на смерть, и Его распяли.

А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

Мы же не надеялись, что Он Тот, Кто должен был освободить Израиль. И вот теперь, на третий день после того, как это случилось,

А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

некоторые из наших женщин изумили нас: они были рано утром у гробницы,

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

но не нашли там тело Его и, возвратясь, рассказали, что они и явление ангелов видели, которые утверждают, что Он жив.

І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

Некоторые же из нас отправились к гробнице и нашли всё так, как и сказали женщины; Его же так и не видели.

Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

Тогда Он сказал им: о, сколь неразумны вы и бессердечны, если не верите всему тому, что предсказали пророки!

Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

Разве не так должен был пострадать Христос, чтобы достичь славы Своей?

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

И стал объяснять им свидетельства о Нём из всего Писания, начиная от Моисея и кончая последним из пророков.

І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Когда же они приблизились к селению, в которое шли, Он хотел идти далее,

А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

но они стали удерживать Его, говоря: день уже склонился к вечеру; оставайся у нас. И Он решил остаться с ними.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

И вот, сидя вместе с ними за трапезой, Он взял хлеб, благословил и, преломив его, подал им.

Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

Тут у них будто пелена спала с глаз, и они узнали Его, но Он внезапно исчез.

І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

И сказали они друг другу: разве не горели наши сердца, когда в пути Он заговорил с нами или когда разъяснял нам Писания?

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

И тотчас поднявшись, они возвратились в Иерусалим, где застали одиннадцать апостолов, которые собрались вместе с остальными (учениками).

які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

и те возвестили им, что Господь действительно воскрес и явился Симону,

А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

а они рассказали собравшимся о том, что случилось в пути, и о том, как Он был узнан ими по преломлению хлеба.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

Они ещё обсуждали всё это, как вдруг Он Сам появился среди них и сказал им: мир вам.

А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

Они же, охваченные страхом и ужасом, подумали, что видят призрак.

Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

Но Он сказал им: отчего вы испугались? Что за мысли закрадываются в сердца ваши?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

Посмотрите на руки и на ноги Мои; ведь это Я Сам. Дотроньтесь до Меня, и вы убедитесь в этом, ибо у призрака нет плоти и костей, а у Меня, как видите, есть.

І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

Сказав это, Он показал им руки и ноги.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

Но они от радости не могли придти в себя и всё ещё сомневались. Тогда Он спросил их: есть ли у вас здесь что-нибудь съедобное?

Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

Они предложили Ему кусок жареной рыбы и мед в сотах,

І, взявши, Він їв перед ними.

и Он, взяв, на виду у них съел это.

І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

Затем Он сказал им: вот это и означали слова Мои, которые Я говорил вам, ещё будучи с вами: должно исполниться всё, что сказано обо Мне в законе Моисея, писаниях пророков и псалмах.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

И когда Он вразумил их, как понимать Писания,

І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

то сказал: Христос должен был претерпеть страдания и через три дня воскреснуть из мертвых, как и сказано в Писании,

і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

чтобы во имя Его все народы, начиная от Иерусалима, были призваны к покаянию во оставление грехов.

А ви свідки того́.

Вы же свидетели всего этого.

І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

Вот, Я передаю вам наказ Отца Моего: оставайтесь в Иерусалиме, доколе не осенит вас благодать свыше.

І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

Затем оттуда Он повел их к Вифании, где, воздев руки Свои, благословил их.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

И так, благословляя их, Он стал отдаляться от них и возноситься на небо.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

А они, поклонясь Ему, в великой радости возвратились в Иерусалим

І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

и постоянно пребывали в храме, восхваляя и благодаря Бога. Аминь.

« 23 глава 1 глава »