Йони 1 глава

Книга пророка Йони
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

I було́ слово Господнє до Йо́ни, Аміттаєвого сина, таке:

Было слово Господне к Ионе, сыну Амиттая:

„Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“.

«Отправляйся к Ниневии, великому городу, и призови ее: зло, что творится в ней, переполнило чашу Моего терпения».

І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

Но Иона решил бежать и скрыться от Господа в Таршише. Он отправился в Яффу, нашел там корабль, что отправлялся в Таршиш, дал положенную плату и спустился внутрь корабля, чтобы уплыть в Таршиш, прочь от Господа.

А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий.

А Господь наслал на море мощный ветер, началась суровая буря, и корабль вот-вот должен был разбиться.

І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув.

Моряки испугались и стали взывать каждый к своему богу. Они бросали за борт груз в надежде облегчить корабль. Но Иона спустился в трюм, лег и заснул мертвым сном.

І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“.

Тогда к нему подошел капитан и сказал:— Что же ты спишь? Вставай, призови своего бога. Может быть, этот бог нас заметит и не даст нам погибнуть.

І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну.

А моряки стали говорить меж собой:— Давайте бросим жребий и узнаем, из-за кого нас постигла такая беда.Бросили жребий, и он пал на Иону.

І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“

Тогда они стали расспрашивать его:— Расскажи нам, из-за кого же нас постигла такая беда: чем ты занимаешься и откуда идешь, из какой ты страны и какого племени?

І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“.

Он отвечал:— Я еврей и боюсь Господа, Бога небесного, сотворившего море и сушу.

І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в.

Моряки страшно испугались и спросили его:— Что же ты сделал?Они ведь поняли из его рассказа, что он скрывается от Господа,

І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше.

и сказали:— Как же нам поступить с тобой, чтобы море оставило нас в покое?А море все продолжало бушевать.

І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“.

Тогда Иона ответил им:— Возьмите меня и бросьте в море, и оно оставит вас в покое. Ведь я знаю, что эта суровая буря наслана на вас из-за меня.

І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.

Но моряки все-таки стали грести, чтобы вновь достичь берега, но никак не могли, потому что буря уносила корабль прочь.

І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“

И тогда они призвали Господа:— Молим Тебя, ГОСПОДИ, молим, не дай нам погибнуть из-за этого человека, и не взыщи с нас за его невинную кровь, потому что Ты Сам, ГОСПОДИ, сделал то, что пожелал сделать.

І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости.

Моряки взяли Иону и бросили в море, и ярость моря утихла.

І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі.

А сами они страшно испугались Господа, принесли Ему жертву и дали обеты.

« 1 глава 2 глава »