Йони 1 глава

Книга пророка Йони
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

I було́ слово Господнє до Йо́ни, Аміттаєвого сина, таке:

И было слово Господа к Ионе, сыну Амафии:

„Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“.

«Встань, иди в Ниневию, город великий, и проповедуй в нем, ибо злодеяния его дошли до Меня».

І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

И встал Иона, чтобы бежать в Фарсис от лица Господнего, и пришел в Иоппию, и нашел корабль, отправлявшийся в Фарсис, отдал плату за провоз и вошел в него, чтобы плыть с ними в Фарсис от лица Господа.

А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий.

Но Господь навел на море крепкий ветер, и сделалась на море великая буря, и корабль готов был разбиться.

І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув.

И устрашились корабельщики, и взывали каждый к своему богу, и стали бросать в море кладь с корабля, чтобы облегчить его от нее. Иона же спустился вовнутрь корабля, лег и крепко заснул.

І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“.

И пришел к нему начальник корабля, и сказал ему: «Что ты спишь? Встань, воззови к Богу твоему. Может быть, Бог вспомнит о нас, и мы не погибнем».

І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну.

И сказали друг другу: «Пойдем, бросим жребии, чтобы узнать, за кого постигает нас эта беда». И бросили жребии, и пал жребий на Иону.

І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“

Тогда сказали ему: «Скажи нам, за кого постигла нас эта беда? Какое твое занятие и откуда идешь ты? Где твоя страна и из какого ты народа?»

І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“.

И он сказал им: «Я еврей, чту Господа, Бога небес, сотворившего море и сушу».

І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в.

И устрашились люди страхом великим, и сказали ему: «Для чего ты это сделал?» Ибо узнали эти люди, что он бежит от лица Господа, как он сам объявил им.

І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше.

И сказали ему: «Что сделать нам с тобой, чтобы море утихло для нас?» Ибо море не переставало волноваться.

І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“.

Тогда он сказал им: «Возьмите меня и бросьте меня в море, и море утихнет для вас, ибо я знаю, что из-за меня постигла вас эта великая буря».

І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.

Но эти люди начали усиленно грести, чтобы пристать к земле, но не могли, потому что море все продолжало бушевать против них.

І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“

Тогда воззвали они к Господу и сказали: «Молим Тебя, Господи: да не погибнем за душу человека этого и да не вменишь нам кровь невинную. Ибо Ты, Господи, соделал, что угодно Тебе!»

І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости.

И взяли Иону, и бросили его в море, и утихло море от ярости своей.

І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі.

И устрашились эти люди Господа великим страхом, и принесли Господу жертву, и дали обеты.

« 1 глава 2 глава »