Переклад Огієнка
1 I було́ слово Господнє до Йо́ни, Аміттаєвого сина, таке:
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“.
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий.
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув.
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“.
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну.
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“.
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в.
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше.
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“.
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости.
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі.
Комментарии МакДональда
I. НЕПОСЛУШАНИЕ ПРОРОКА (1:1 — 2:1)
А. Призвание Ионы (1:1−2)
Бог послал Иону проповедовать в Ниневию, столицу Ассирии — главного врага Израиля. По-человечески можно понять чувства пророка, который не хотел туда идти (см. выше «Исторический фон и тема»).
Б. Бегство Ионы (1:3)
Иона ослушался Бога и сел на корабль, отправляющийся в Фарсис (вероятно, порт на южном побережье Испании). Х. Ч. Вудринг так комментирует этот бунт пророка:
«Бог хотел, чтобы Иона отправился в Ниневию, расположенную в пятистах милях к северо-востоку от Палестины — он же предпринял путешествие в 2000 мили на запад. Бог хотел, чтобы Иона добрался до места назначения сушей вдоль «плодородного полумесяца» — он же избрал ужасное морское путешествие (иудеи терпеть не могли моря). Бог послал Иону в одну из величайших столиц того времени — он же отправился в далекий торговый порт на границе цивилизованного мира. Господь хотел быть со Своим пророком — Иона же попытался убежать от присутствия и силы Бога.»
В. Шторм на море (1:4−10)
Господь навел (букв. «швырнул») на море крепкий ветер, и соделалась. великая буря, которая угрожала уничтожить корабль и моряков. Корабельщики — которые были язычниками (вероятно, финикийцы) — бросили жребий, чтобы определить, кто является причиной бедствия. Виновным оказался еврей Иона, который бежал от лица Господа.
Г. Иона в чреве кита (1:11 — 2:1)
1:11−16 Вопрос «что сделать нам с тобою, чтобы море утихло для нас?» раскрывает природу большинства людей, готовых спасти свою шкуру любой ценой. Тем не менее, эти язычники оказались на редкость благородными — для настоящих морских волков. Когда Иона посоветовал бросить его в море, они вместо этого приложили все усилия, чтобы пристать к земле. К «крайнему средству» прибегли только потому, что море все продолжало бушевать против них.