2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.

Когда погиб Саул, Давид как раз вернулся с победоносной войны с Амалеком, и два дня оставался Давид в Циклаге.

І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.

А на третий день пришел человек из того войска, что было с Саулом: разорваны его одежды, посыпана прахом его голова. Приблизившись к Давиду, он поклонился ему до земли.

І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.

И Давид спросил его: «Откуда ты пришел?» Тот ответил: «я из израильского войска, мне удалось спастись!»

І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.

Давид спросил его: «Что же случилось? Поведай мне!»И тот рассказал: «Народ бежал с поля боя, и многие пали убитыми. Также погибли Саул и сын его Йонатан».

А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“

И Давид спросил у того вестника: «И откуда же ты знаешь, что погибли Саул и сын его Йонатан?»

І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.

Вестник тот отвечал: «Случилось мне быть на горе Гильбоа, и там едва стоял, опираясь на копье, Саул, а на него неслись колесницы и конное войско.

І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

Оглянулся он, увидел меня и подозвал. Я отозвался: “Вот я!”

І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.

Он спросил у меня, кто я, и я ответил, что амалекитянин.

І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!

Тогда он велел мне: “Поднимись надо мной и убей меня: изнемогаю я, но жива еще моя душа”.

І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.

Тогда я поднялся над ним и убил его, и точно знаю, что пал он замертво. Взял я венец, что был у него на голове, и браслет, что был на руке, и принес сюда, тебе, мой господин».

І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.

Давид схватил и разодрал свои одежды, а равно и все, кто был с ним,

І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.

плакали они, рыдали и постились до вечера от скорби о Сауле и сына его Йонатане, и обо всем народе Господнем, об израильтянах, павших от меча.

І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.

А у того, кто принес ему эту весть, Давид спросил: «Какого ты племени?» Тот ответил: «Я — сын амалекитянина, жившего среди вас».

І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“

Давид сказал ему: «Да как же ты посмел поднять руку, чтобы погубить помазанника Господнего?!»

І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.

И Давид приказал одному из своих отроков: «Давай, рази его!» Тот нанес удар и убил амалекитянина.

І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.

А Давид при том сказал ему: «Ты сам повинен в своей гибели, ты ведь собственными устами засвидетельствовал, что убил помазанника Господнего».

І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,

Вот какую прощальную песнь сложил Давид о Сауле и сыне его Йонатане,

та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:

и научил сынов Иуды этой песне о лучниках (она записана в Книге Праведного):

„О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!

«Повержена на высотах твоих, Израиль, краса твоя — О как могучие пали!

Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!

Не сообщайте об этом в Гате, не говорите на улицах Ашкелона, чтобы не радоваться филистимлянкам, дочерям необрезанных не ликовать!

Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!

Горы Гильбоа! Ни росе, ни дождю на вас не быть, урожая вашим полям не знать — щит могучих, щит Саула повержен там, словно помазания елеем он был лишен.

Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!

Покуда кровь из ран не потечет, покуда сильные не падут — лук Йонатана разить не уставал, меч Саула без добычи не возвращался.

Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!

В любви и согласии жили Саул и Йонатан, не разлучились они и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были.

До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!

Дочери Израильские! плачьте о Сауле, что в нарядный пурпур вас облекал, золотые уборы вам дарил.

Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!

О как могучие пали на войне! На тех высотах Йонатан сражен —

Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!

скорблю о тебе, мой брат Йонатан, как ты был дорог для меня! Выше женской любви я ценил твою любовь.

Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

О как могучие пали, и оружия бранного не стало!»

« 31 глава 2 глава »