2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

 
 

І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.
 
По сме́рти Сау́ла, когда́ Дави́д возврати́лся от пораже́ния Амаликитя́н и пробы́л в Секела́ге два дня,

І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.
 
вот, на тре́тий день прихо́дит челове́к из ста́на Сау́лова; оде́жда на нём разо́драна и прах на голове́ его́. Придя́ к Дави́ду, он пал на зе́млю и поклони́лся ему́.

І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.
 
И сказа́л ему́ Дави́д: отку́да ты пришёл? И сказа́л тот: я убежа́л из ста́на Изра́ильского.

І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.
 
И сказа́л ему́ Дави́д: что произошло́? расскажи́ мне. И тот сказа́л: наро́д побежа́л со сраже́ния, и мно́жество из наро́да па́ло и у́мерло, и у́мерли и Сау́л и сын его́ Ионафа́н.

А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“
 
И сказа́л Дави́д о́троку, расска́зывавшему ему́: как ты зна́ешь, что Сау́л и сын его́ Ионафа́н у́мерли?

І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.
 
И сказа́л о́трок, расска́зывавший ему́: я случа́йно пришёл на го́ру Гелву́йскую, и вот, Сау́л пал на своё копьё, колесни́цы же и вса́дники настига́ли его́.

І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
 
Тогда́ он огляну́лся наза́д и, уви́дев меня́, позва́л меня́.

І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.
 
И я сказа́л: «вот я». Он сказа́л мне: «кто ты?» И я сказа́л ему́: «я — Амаликитя́нин».

І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!
 
Тогда́ он сказа́л мне: «подойди́ ко мне и убе́й меня́, и́бо тоска́ сме́ртная объя́ла меня́, душа́ моя́ всё ещё во мне».

І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.
 
И я подошёл к нему́ и уби́л его́, и́бо знал, что он не бу́дет жив по́сле своего́ паде́ния; и взял я вене́ц, бы́вший на голове́ его́, и запя́стье, бы́вшее на руке́ его́, и принёс их к господи́ну моему́ сюда́.

І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.
 
Тогда́ схвати́л Дави́д оде́жды свои́ и разодра́л их, так же и все лю́ди, бы́вшие с ним,

І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.
 
и рыда́ли и пла́кали, и пости́лись до ве́чера о Сау́ле и о сы́не его́ Ионафа́не, и о наро́де Госпо́днем и о до́ме Изра́илевом, что па́ли они́ от меча́.

І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.
 
И сказа́л Дави́д о́троку, расска́зывавшему ему́: отку́да ты? И сказа́л он: я — сын прише́льца Амаликитя́нина.

І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“
 
Тогда́ Дави́д сказа́л ему́: как не побоя́лся ты подня́ть ру́ку, что́бы уби́ть пома́занника Госпо́дня?

І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.
 
И призва́л Дави́д одного́ из о́троков и сказа́л ему́: подойди́, убе́й его́.

І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
 
И тот уби́л его́, и он у́мер. И сказа́л к нему́ Дави́д: кровь твоя́ на голове́ твое́й, и́бо твои́ уста́ свиде́тельствовали на тебя́, когда́ ты говори́л: «я уби́л пома́занника Госпо́дня».

І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,
 
И опла́кал Дави́д Сау́ла и сы́на его́ Ионафа́на се́ю плаче́вною пе́снью,

та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:
 
и повеле́л научи́ть сыно́в Иу́диных лу́ку, как напи́сано в кни́ге Пра́ведного, и сказа́л:

„О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!
 
краса́ твоя́, о Изра́иль, поражена́ на высо́тах твои́х! как па́ли си́льные!

Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!
 
Не расска́зывайте в Ге́фе, не возвеща́йте на у́лицах Аскало́на, что́бы не ра́довались до́чери Филисти́млян, что́бы не торжествова́ли до́чери необре́занных.

Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!
 
Го́ры Гелву́йские! да не сойдёт ни роса́, ни дождь на вас, и да не бу́дет на вас поле́й с плода́ми, и́бо там пове́ржен щит си́льных, щит Сау́ла, как бы не́ был он пома́зан еле́ем.

Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!
 
Без кро́ви ра́неных, без ту́ка си́льных лук Ионафа́на не возвраща́лся наза́д, и меч Сау́ла не возвраща́лся да́ром.

Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!
 
Сау́л и Ионафа́н, любе́зные и согла́сные в жи́зни свое́й, не разлучи́лись и в сме́рти свое́й; быстре́е орло́в, сильне́е львов они́ бы́ли.

До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!
 
До́чери Изра́ильские! пла́чьте о Сау́ле, кото́рый одева́л вас в багряни́цу с украше́ниями и доставля́л на оде́жды ва́ши золоты́е убо́ры.

Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!
 
Как па́ли си́льные на бра́ни! Сражён Ионафа́н на высо́тах твои́х.

Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!
 
Скорблю́ о тебе́, брат мой Ионафа́н; ты был о́чень до́рог для меня́; любо́вь твоя́ была́ для меня́ превы́ше любви́ же́нской.

Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“
 
Как па́ли си́льные, поги́бло ору́жие бра́нное!



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.