Об’явлення 1 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Об'я́влення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що́ незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм а́нголом рабові Своєму Іванові,

Открове́ние Иису́са Христа́, кото́рое дал Ему́ Бог, что́бы показа́ть раба́м Свои́м, чему́ надлежи́т быть вско́ре. И Он показа́л, посла́в о́ное че́рез А́нгела Своего́ рабу́ Своему́ Иоа́нну,

який сві́дчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що́ він бачив.

кото́рый свиде́тельствовал сло́во Бо́жие, и свиде́тельство Иису́са Христа́ и что он ви́дел.

Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та доде́ржує написане в ньому, — час бо близьки́й!

Блаже́н чита́ющий и слу́шающие слова́ проро́чества сего́ и соблюда́ющие напи́санное в нём; и́бо вре́мя бли́зко.

Іван до семи Церков, що в Азії: благода́ть вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи Ду́хів, що перед престолом Його,

Иоа́нн — семи́ церква́м, находя́щимся в А́сии: благода́ть вам и мир от Того́, Кото́рый есть и был и грядёт, и от семи́ ду́хов, находя́щихся пе́ред престо́лом Его́,

та від Ісуса Христа, а Він „Свідок вірний, Пе́рвенець з мертвих і Влади́ка зе́мних царів“. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,

и от Иису́са Христа́, Кото́рый есть свиде́тель ве́рный, пе́рвенец из мёртвых и влады́ка царе́й земны́х. Ему́, возлюби́вшему нас и омы́вшему нас от грехо́в на́ших Кро́вию Свое́ю

що вчинив нас „царями, священиками Богові“ й Отцеві Своєму, — Тому слава та сила на вічні віки! Амі́нь.

и соде́лавшему нас царя́ми и свяще́нниками Бо́гу и Отцу́ Своему́, сла́ва и держа́ва во ве́ки веко́в, ами́нь.

„Ото Він із хмарами йде“, і побачить Його кожне око, і ті, що Його „прокололи були, і всі племе́на землі будуть плакати за Ним“. Так, амінь!

Се, грядёт с облака́ми, и узри́т Его́ вся́кое о́ко и те, кото́рые пронзи́ли Его́; и возрыда́ют пред Ним все племена́ земны́е. Ей, ами́нь.

Я Альфа й Оме́га, говорить Госпо́дь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержи́тель!

Я есмь А́льфа и Оме́га, нача́ло и коне́ц, говори́т Госпо́дь, Кото́рый есть и был и грядёт, Вседержи́тель.

Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на о́строві, що зветься Патмо́с, за Слово Боже і за сві́дчення Ісуса Христа́.

Я, Иоа́нн, брат ваш и соуча́стник в ско́рби, и в ца́рствии, и в терпе́нии Иису́са Христа́, был на о́строве, называ́емом Па́тмос, за сло́во Бо́жие и за свиде́тельство Иису́са Христа́.

Я був у Дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучни́й, немов сурми́,

Я был в ду́хе в день воскре́сный и слы́шал позади́ себя́ гро́мкий го́лос, как бы тру́бный, кото́рый говори́л: Я есмь А́льфа и Оме́га, Пе́рвый и После́дний;

який говорив: „Що́ бачиш, — напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефе́су, і до Смі́рни, і до Перга́му, і до Тіяти́рів, і до Сард, і до Філяде́льфії і до Лаодикі́ї“.

то, что ви́дишь, напиши́ в кни́гу и пошли́ церква́м, находя́щимся в А́сии: в Ефе́с, и в Сми́рну, и в Перга́м, и в Фиати́ру, и в Сарди́с, и в Филаде́льфию, и в Лаодики́ю.

І я огля́нувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, огля́нувшись, я побачив сім світильників золотих;

Я обрати́лся, что́бы уви́деть, чей го́лос, говори́вший со мно́ю; и, обрати́вшись, уви́дел семь золоты́х свети́льников

а посеред семи світильників „Подібного до Лю́дського Сина, одя́гненого в до́вгу оде́жу і підпере́заного“ по гру́дях золотим поясом.

и, посреди́ семи́ свети́льников, подо́бного Сы́ну Челове́ческому, облечённого в поди́р и по пе́рсям опоя́санного золоты́м по́ясом:

А „Його голова та волосся — білі, немов біла во́вна, як сніг; а очі Його — немов по́лум'я огняне́.

глава́ Его́ и во́лосы бе́лы, как бе́лая во́лна, как снег; и о́чи Его́, как пла́мень о́гненный;

А ноги Його подібні до міді“, розпа́лені, наче в печі́; а „голос Його — немов шум великої води“.

и но́ги Его́ подо́бны халколива́ну, как раскалённые в пе́чи, и го́лос Его́, как шум вод мно́гих.

І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосі́чний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.

Он держа́л в десни́це Свое́й семь звёзд, и из уст Его́ выходи́л о́стрый с обе́их сторо́н меч; и лицо́ Его́, как со́лнце, сия́ющее в си́ле свое́й.

І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: „Не лякайся! Я Перший і Останній,

И когда́ я уви́дел Его́, то пал к нога́м Его́, как мёртвый. И Он положи́л на меня́ десни́цу Свою́ и сказа́л мне: не бо́йся; Я есмь Пе́рвый и После́дний,

і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від а́ду.

и живы́й; и был мёртв, и се, жив во ве́ки веко́в, ами́нь; и име́ю ключи́ а́да и сме́рти.

Отже, напиши, що́ ти бачив, і що́ є, і що́ має бути по цьо́му!

Ита́к, напиши́, что ты ви́дел, и что есть, и что бу́дет по́сле сего́.

Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи світильників золотих: сім зір, — то анголи́ семи Церков, а сім світильників, що ти бачив, — то сім Церков“.

Та́йна семи́ звёзд, кото́рые ты ви́дел в десни́це Мое́й, и семи́ золоты́х свети́льников есть сия́: семь звёзд суть А́нгелы семи́ церкве́й; а семь свети́льников, кото́рые ты ви́дел, суть семь церкве́й.

« 13 глава 2 глава »