2 Тимофія 1 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, за обі́тницею життя, що в Христі Ісусі,

Па́вел, во́лею Бо́жиею Апо́стол Иису́са Христа́, по обетова́нию жи́зни во Христе́ Иису́се,

до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!

Тимофе́ю, возлю́бленному сы́ну: благода́ть, ми́лость, мир от Бо́га Отца́ и Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего.

Дякую Богові, Якому служу́ від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я за́вжди в молитвах своїх день і ніч.

Благодарю́ Бо́га, Кото́рому служу́ от прароди́телей с чи́стою со́вестью, что непреста́нно вспомина́ю о тебе́ в моли́твах мои́х днём и но́чью,

Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю.

и жела́ю ви́деть тебя́, вспомина́я о слеза́х твои́х, дабы́ мне испо́лниться ра́дости,

Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась.

приводя́ на па́мять нелицеме́рную ве́ру твою́, кото́рая пре́жде обита́ла в ба́бке твое́й Лои́де и ма́тери твое́й Евни́ке; уве́рен, что она́ и в тебе́.

З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх.

По сей причи́не напомина́ю тебе́ возгрева́ть дар Бо́жий, кото́рый в тебе́ че́рез моё рукоположе́ние;

Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму.

и́бо дал нам Бог ду́ха не боя́зни, но си́лы и любви́ и целому́дрия.

Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога,

Ита́к, не стыди́сь свиде́тельства Го́спода на́шего Иису́са Христа́, ни меня́, у́зника Его́; но страда́й с благове́стием Христо́вым си́лою Бо́га,

що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в.

спа́сшего нас и призва́вшего зва́нием святы́м, не по дела́м на́шим, но по Своему́ изволе́нию и благода́ти, да́нной нам во Христе́ Иису́се пре́жде вековы́х времён,

А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією.

откры́вшейся же ны́не явле́нием Спаси́теля на́шего Иису́са Христа́, разру́шившего смерть и яви́вшего жизнь и нетле́ние че́рез благове́стие,

що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя.

для кото́рого я поста́влен пропове́дником и Апо́столом и учи́телем язы́чников.

З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.

По сей причи́не я и страда́ю так; но не стыжу́сь. И́бо я зна́ю, в Кого́ уве́ровал, и уве́рен, что Он силён сохрани́ть зало́г мой на о́ный день.

Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.

Держи́сь образца́ здра́вого уче́ния, кото́рое ты слы́шал от меня́, с ве́рою и любо́вью во Христе́ Иису́се.

Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є.

Храни́ до́брый зало́г Ду́хом Святы́м, живу́щим в нас.

Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н.

Ты зна́ешь, что все Аси́йские оста́вили меня́; в числе́ их Фиге́лл и Ермоге́н.

Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився.

Да даст Госпо́дь ми́лость до́му Ониси́фора за то, что он многокра́тно поко́ил меня́ и не стыди́лся уз мои́х,

А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, —

но, быв в Ри́ме, с вели́ким тща́нием иска́л меня́ и нашёл.

хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще!

Да даст ему́ Госпо́дь обрести́ ми́лость у Го́спода в о́ный день; а ско́лько он служи́л мне в Ефе́се, ты лу́чше зна́ешь.

« 6 глава 2 глава »