1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

Па́вел, во́лею Бо́жиею при́званный Апо́стол Иису́са Христа́, и Сосфе́н брат —

Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

це́ркви Бо́жией, находя́щейся в Кори́нфе, освящённым во Христе́ Иису́се, при́званным святы́м, со все́ми призыва́ющими и́мя Го́спода на́шего Иису́са Христа́, во вся́ком ме́сте, у них и у нас:

благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

благода́ть вам и мир от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.

Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

Непреста́нно благодарю́ Бо́га моего́ за вас, ра́ди благода́ти Бо́жией, даро́ванной вам во Христе́ Иису́се,

бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

потому́ что в Нём вы обогати́лись всем, вся́ким сло́вом и вся́ким позна́нием, —

бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

и́бо свиде́тельство Христо́во утверди́лось в вас, —

так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

так что вы не име́ете недоста́тка ни в како́м дарова́нии, ожида́я явле́ния Го́спода на́шего Иису́са Христа́,

Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

Кото́рый и утверди́т вас до конца́, что́бы вам быть непови́нными в день Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

Ве́рен Бог, Кото́рым вы при́званы в обще́ние Сы́на Его́ Иису́са Христа́, Го́спода на́шего.

Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

Умоля́ю вас, бра́тия, и́менем Го́спода на́шего Иису́са Христа́, что́бы все вы говори́ли одно́, и не́ бы́ло ме́жду ва́ми разделе́ний, но что́бы вы соединены́ бы́ли в одно́м ду́хе и в одни́х мы́слях.

Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

И́бо от дома́шних Хлои́ных сде́лалось мне изве́стным о вас, бра́тия мои́, что ме́жду ва́ми есть спо́ры.

А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів.

Я разуме́ю то, что у вас говоря́т: «я Па́влов»; «я Аполло́сов»; «я Ки́фин»; «а я Христо́в».

Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

Ра́зве раздели́лся Христо́с? ра́зве Па́вел распя́лся за вас? и́ли во и́мя Па́вла вы крести́лись?

Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

Благодарю́ Бо́га, что я никого́ из вас не крести́л, кро́ме Кри́спа и Га́ия,

щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

дабы́ не сказа́л кто, что я крести́л в моё и́мя.

Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

Крести́л я та́кже Стефа́нов дом; а крести́л ли ещё кого́, не зна́ю.

Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

И́бо Христо́с посла́л меня́ не крести́ть, а благовествова́ть, не в прему́дрости сло́ва, что́бы не упраздни́ть креста́ Христо́ва.

Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

И́бо сло́во о кресте́ для погиба́ющих юро́дство есть, а для нас, спаса́емых, — си́ла Бо́жия.

Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

И́бо напи́сано: «погублю́ му́дрость мудрецо́в, и ра́зум разу́мных отве́ргну».

Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

Где мудре́ц? где кни́жник? где совопро́сник ве́ка сего́? Не обрати́л ли Бог му́дрость ми́ра сего́ в безу́мие?

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

И́бо когда́ мир свое́ю му́дростью не позна́л Бо́га в прему́дрости Бо́жией, то благоуго́дно бы́ло Бо́гу юро́дством про́поведи спасти́ ве́рующих.

Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

И́бо и Иуде́и тре́буют чуде́с, и Е́ллины и́щут му́дрости;

а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

а мы пропове́дуем Христа́ распя́того, для Иуде́ев — собла́зн, а для Е́ллинов — безу́мие,

а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

для сами́х же при́званных, Иуде́ев и Е́ллинов, — Христа́, Бо́жию си́лу и Бо́жию прему́дрость;

Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

потому́ что нему́дрое Бо́жие прему́дрее челове́ков, и не́мощное Бо́жие сильне́е челове́ков.

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

Посмотри́те, бра́тия, кто вы, при́званные: не мно́го из вас му́дрых по пло́ти, не мно́го си́льных, не мно́го благоро́дных;

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

но Бог избра́л нему́дрое ми́ра, что́бы посрами́ть му́дрых, и не́мощное ми́ра избра́л Бог, что́бы посрами́ть си́льное;

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

и незна́тное ми́ра и уничижённое и ничего́ не зна́чащее избра́л Бог, что́бы упраздни́ть зна́чащее, —

так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

для того́, что́бы никака́я плоть не хвали́лась пред Бо́гом.

А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

От Него́ и вы во Христе́ Иису́се, Кото́рый сде́лался для нас прему́дростью от Бо́га, пра́ведностью и освяще́нием и искупле́нием,

щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“

что́бы бы́ло как напи́сано: «хваля́щийся хвали́сь Го́сподом».

« 16 глава 2 глава »