1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

1-2 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим у Христі Состеном до церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого [1] Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого.

Па́вел, во́лею Бо́жиею при́званный Апо́стол Иису́са Христа́, и Сосфе́н брат —

це́ркви Бо́жией, находя́щейся в Кори́нфе, освящённым во Христе́ Иису́се, при́званным святы́м, со все́ми призыва́ющими и́мя Го́спода на́шего Иису́са Христа́, во вся́ком ме́сте, у них и у нас:

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.

благода́ть вам и мир от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.

Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі.

Непреста́нно благодарю́ Бо́га моего́ за вас, ра́ди благода́ти Бо́жией, даро́ванной вам во Христе́ Иису́се,

Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням.

потому́ что в Нём вы обогати́лись всем, вся́ким сло́вом и вся́ким позна́нием, —

Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас.

и́бо свиде́тельство Христо́во утверди́лось в вас, —

Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа.

так что вы не име́ете недоста́тка ни в како́м дарова́нии, ожида́я явле́ния Го́спода на́шего Иису́са Христа́,

Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні.

Кото́рый и утверди́т вас до конца́, что́бы вам быть непови́нными в день Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.

Ве́рен Бог, Кото́рым вы при́званы в обще́ние Сы́на Его́ Иису́са Христа́, Го́спода на́шего.

Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях.

Умоля́ю вас, бра́тия, и́менем Го́спода на́шего Иису́са Христа́, что́бы все вы говори́ли одно́, и не́ бы́ло ме́жду ва́ми разделе́ний, но что́бы вы соединены́ бы́ли в одно́м ду́хе и в одни́х мы́слях.

Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки.

И́бо от дома́шних Хлои́ных сде́лалось мне изве́стным о вас, бра́тия мои́, что ме́жду ва́ми есть спо́ры.

І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я — прибічник Павла» — «Я — Аполлосів» — «Я — Кифин» — «А я — прибічник Христа».

Я разуме́ю то, что у вас говоря́т: «я Па́влов»; «я Аполло́сов»; «я Ки́фин»; «а я Христо́в».

Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове?

Ра́зве раздели́лся Христо́с? ра́зве Па́вел распя́лся за вас? и́ли во и́мя Па́вла вы крести́лись?

Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая.

Благодарю́ Бо́га, что я никого́ из вас не крести́л, кро́ме Кри́спа и Га́ия,

Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям.

дабы́ не сказа́л кто, что я крести́л в моё и́мя.

Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось.

Крести́л я та́кже Стефа́нов дом; а крести́л ли ещё кого́, не зна́ю.

Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест [2] Христовий не втратив сили своєї.

И́бо Христо́с посла́л меня́ не крести́ть, а благовествова́ть, не в прему́дрости сло́ва, что́бы не упраздни́ть креста́ Христо́ва.

Бо для тих, хто гине, учення про хрест — це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа.

И́бо сло́во о кресте́ для погиба́ющих юро́дство есть, а для нас, спаса́емых, — си́ла Бо́жия.

Як сказано у Святому Писанні: «Я знищу мудрість мудрих і зведу нанівець розум розумних».

И́бо напи́сано: «погублю́ му́дрость мудрецо́в, и ра́зум разу́мных отве́ргну».

Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?

Где мудре́ц? где кни́жник? где совопро́сник ве́ка сего́? Не обрати́л ли Бог му́дрость ми́ра сего́ в безу́мие?

Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо.

И́бо когда́ мир свое́ю му́дростью не позна́л Бо́га в прему́дрости Бо́жией, то благоуго́дно бы́ло Бо́гу юро́дством про́поведи спасти́ ве́рующих.

Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки — мудрості.

И́бо и Иуде́и тре́буют чуде́с, и Е́ллины и́щут му́дрости;

Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган — безглуздям.

а мы пропове́дуем Христа́ распя́того, для Иуде́ев — собла́зн, а для Е́ллинов — безу́мие,

І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос — сила і мудрість Божа.

для сами́х же при́званных, Иуде́ев и Е́ллинов, — Христа́, Бо́жию си́лу и Бо́жию прему́дрость;

Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.

потому́ что нему́дрое Бо́жие прему́дрее челове́ков, и не́мощное Бо́жие сильне́е челове́ков.

Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних.

Посмотри́те, бра́тия, кто вы, при́званные: не мно́го из вас му́дрых по пло́ти, не мно́го си́льных, не мно́го благоро́дных;

Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних.

но Бог избра́л нему́дрое ми́ра, что́бы посрами́ть му́дрых, и не́мощное ми́ра избра́л Бог, что́бы посрами́ть си́льное;

28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.

и незна́тное ми́ра и уничижённое и ничего́ не зна́чащее избра́л Бог, что́бы упраздни́ть зна́чащее, —

для того́, что́бы никака́я плоть не хвали́лась пред Бо́гом.

Він — джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою.

От Него́ и вы во Христе́ Иису́се, Кото́рый сде́лался для нас прему́дростью от Бо́га, пра́ведностью и освяще́нием и искупле́нием,

Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом».

что́бы бы́ло как напи́сано: «хваля́щийся хвали́сь Го́сподом».

« 16 глава 2 глава »