1 Коринтян 14 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Прагніть любові й щиро дбайте про дари духовні, але особливо про дар пророцтва.

Достига́йте любви́; ревну́йте о дара́х духо́вных, осо́бенно же о том, что́бы проро́чествовать.

Бо хто має дар говорити іншою мовою, той розмовляє не з людьми, а з Богом. Адже ніхто не розуміє того, що він каже. Він говорить таємне, котре йде від Духа.

И́бо кто говори́т на незнако́мом языке́, тот говори́т не лю́дям, а Бо́гу; потому́ что никто́ не понима́ет его́, он та́йны говори́т ду́хом;

Той же, хто має дар пророцтва, зміцнює, підбадьорює, і втішає людей.

а кто проро́чествует, тот говори́т лю́дям в назида́ние, увеща́ние и утеше́ние.

Хто має дар говорити іншою мовою, духовно зміцнює себе, а хто має дар пророцтва, духовно зміцнює церкву.

Кто говори́т на незнако́мом языке́, тот назида́ет себя́; а кто проро́чествует, тот назида́ет це́рковь.

Тож хочу я, щоб ви володіли даром говорити різними мовами. Та ще більше хочеться мені, щоб ви могли пророкувати. Той, хто пророкує — вищий за того, хто розмовляє іншими мовами, хіба що він перекладе, що каже, аби духовно збагатилась і зміцніла церква.

Жела́ю, что́бы вы все говори́ли языка́ми; но лу́чше, что́бы вы проро́чествовали; и́бо проро́чествующий превосхо́днее того́, кто говори́т языка́ми, ра́зве он прито́м бу́дет и изъясня́ть, что́бы це́рковь получи́ла назида́ние.

А тепер, брати і сестри мої, якщо прийду я до вас, розмовляючи іншими мовами, то яка з того для вас користь, коли не принесу вам ні одкровення, ні знання ніякого, ні Послання, ані вчення Божого?

Тепе́рь, е́сли я приду́ к вам, бра́тия, и ста́ну говори́ть на незнако́мых языка́х, то каку́ю принесу́ вам по́льзу, когда́ не изъясню́сь вам и́ли открове́нием, и́ли позна́нием, и́ли проро́чеством, и́ли уче́нием?

Це так само, як бувають бездушні інструменти — флейта чи ліра. Якщо вони видають нечіткі звуки, то як дізнатися, яка мелодія звучить?

И безду́шные ве́щи, издаю́щие звук, свире́ль и́ли гу́сли, е́сли не произво́дят разде́льных то́нов, как распозна́ть то, что игра́ют на свире́ли и́ли на гу́слях?

Коли сурми невиразно сурмлять, то хто ж знатиме, що треба готуватися до бою?

И е́сли труба́ бу́дет издава́ть неопределённый звук, кто ста́нет гото́виться к сраже́нию?

Так само коли ви використовуєте незрозумілі слова, то як інші зрозуміють, що ви кажете? Ви говоритимете у повітря.

Так, е́сли и вы языко́м произно́сите невразуми́тельные слова́, то как узна́ют, что вы говори́те? Вы бу́дете говори́ть на ве́тер.

Без сумнівів, є багато різних мов у світі, і кожна має своє значення.

Ско́лько, наприме́р, разли́чных слов в ми́ре, и ни одного́ из них нет без значе́ния.

Тож коли я не розумію мови, то буду чужинцем для того, хто розмовляє нею, і він буде чужинцем для мене.

Но е́сли я не разуме́ю значе́ния слов, то я для говоря́щего чужестра́нец, и говоря́щий для меня́ чужестра́нец.

Те саме стосується й вас. Коли ви прагнете духовних дарів, то намагайтеся збагатитися тими, що зміцнюють і укріпляють церкву.

Так и вы, ревну́я о дара́х духо́вных, стара́йтесь обогати́ться и́ми к назида́нию це́ркви.

А хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб уміти пояснити те, про що говорить.

А потому́, говоря́щий на незнако́мом языке́, моли́сь о да́ре истолкова́ния.

Бо коли я молюся іноземною мовою, дух мій молиться, та розуміння залишається безплідним.

И́бо когда́ я молю́сь на незнако́мом языке́, то хотя́ дух мой и мо́лится, но ум мой остаётся без плода́.

Що ж робити в такому разі? Молитимусь я тоді не лише духом, а й розумом своїм. Буду співати не лише моїм духом, а також і розумом своїм.

Что же де́лать? Ста́ну моли́ться ду́хом, ста́ну моли́ться и умо́м; бу́ду петь ду́хом, бу́ду петь и умо́м.

Бо якщо ти благословлятимеш лише духом, то як же тоді простий слухач скаже «амінь» на твою молитву подяки? Він же не знає, про що ти кажеш.

И́бо е́сли ты бу́дешь благословля́ть ду́хом, то стоя́щий на ме́сте простолюди́на как ска́жет: «ами́нь» при твоём благодаре́нии? И́бо он не понима́ет, что ты говори́шь.

Ти можеш прекрасно віддавати подяку Богу молитвою своєю, та інша людина від цього не зміцнюється духовно.

Ты хорошо́ благодари́шь, но друго́й не назида́ется.

Я дякую Богу за те, що більше розмовляю іншими мовами, ніж будь-хто з вас.

Благодарю́ Бо́га моего́: я бо́лее всех вас говорю́ языка́ми;

Але в церкві я краще скажу п’ять слів з розумом, щоб інших навчити, ніж десять тисяч слів іншою, незнайомою їм мовою!

но в це́ркви хочу́ лу́чше пять слов сказа́ть умо́м мои́м, что́бы и други́х наста́вить, не́жели тьму слов на незнако́мом языке́.

Брати і сестри мої, не думайте як діти! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими.

Бра́тия! не бу́дьте де́ти умо́м: на зло́е бу́дьте младе́нцы, а по уму́ бу́дьте совершенноле́тни.

В Писанні [28] сказано: «Я буду говорити з цими людьми устами чужинців й чужими мовами, але навіть і тоді вони мене не послухають». Так каже Господь.

В зако́не напи́сано: «ины́ми языка́ми и ины́ми уста́ми бу́ду говори́ть наро́ду сему́; но и тогда́ не послу́шают Меня́, говори́т Госпо́дь».

Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар — не для невіруючих, а для віруючих.

Ита́к, языки́ суть знаме́ние не для ве́рующих, а для неве́рующих; проро́чество же не для неве́рующих, а для ве́рующих.

І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли?

Е́сли вся це́рковь сойдётся вме́сте, и все ста́нут говори́ть незнако́мыми языка́ми, и войду́т к вам незна́ющие и́ли неве́рующие, то не ска́жут ли, что вы бесну́етесь?

Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хтось сторонній або невіруючий, то відкриються всі гріхи його, та вашими словами засуджений він буде.

Но когда́ все проро́чествуют, и войдёт кто неве́рующий и́ли незна́ющий, то он все́ми облича́ется, все́ми су́дится.

Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Справді, Бог серед вас!» [29]

И таки́м о́бразом та́йны се́рдца его́ обнару́живаются, и он падёт ниц, покло́нится Бо́гу и ска́жет: «и́стинно с ва́ми Бог».

Брати і сестри мої, що ж робитимете ви далі? Коли ви посходитеся разом до церкви, один матиме псалом, інший — повчання, ще інший — одкровення. Хтось говорить іншою мовою, хтось перекладає. Та все мусить робитися для розбудови церкви.

Ита́к, что же, бра́тия? Когда́ вы схо́дитесь, и у ка́ждого из вас есть псало́м, есть поуче́ние, есть язы́к, есть открове́ние, есть истолкова́ние, — всё сие́ да бу́дет к назида́нию.

Якщо хтось збирається говорити чужою мовою, то двоє, найбільше троє, нехай мовлять по черзі, а один нехай тлумачить сказане.

Е́сли кто говори́т на незнако́мом языке́, говори́те дво́е, и́ли мно́го тро́е, и то по́рознь, а оди́н изъясня́й.

Якщо ж немає кому тлумачити, то нехай чужинець мовчить на зібранні, нехай промовляє лише до себе й до Бога.

Е́сли же не бу́дет истолкова́теля, то молчи́ в це́ркви, а говори́ себе́ и Бо́гу.

Двоє чи троє людей з пророчим даром нехай говорять, а решта мають перевіряти, що вони кажуть.

И проро́ки пусть говоря́т дво́е и́ли тро́е, а про́чие пусть рассужда́ют.

Коли ж якесь одкровення відкриється тому, хто сидить, то перший нехай замовкне.

Е́сли же друго́му из сидя́щих бу́дет открове́ние, то пе́рвый молчи́.

Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб інші навчалися й утішалися.

И́бо все оди́н за други́м мо́жете проро́чествовать, что́бы всем поуча́ться и всем получа́ть утеше́ние.

32-34 Духи пророків коряться пророкам, через те що Бог є Богом не безладдя, а миру. Як у всіх церквах людей Божих, жінкам вашим слід мовчати на зібраннях, бо їм не дозволяється говорити. Вони мусять перебувати в покорі, як сказано в Законі Мойсея.

И ду́хи проро́ческие послу́шны проро́кам,

потому́ что Бог не есть Бог неустро́йства, но ми́ра. Так быва́ет во всех церква́х у святы́х.

Жёны ва́ши в церква́х да молча́т, и́бо не позво́лено им говори́ть, а быть в подчине́нии, как и зако́н говори́т.

Якщо вони хочуть чогось навчитися, то їм слід спитати своїх чоловіків удома, бо непристойно жінці говорити на зібранні в церкві.

Е́сли же они́ хотя́т чему́ научи́ться, пусть спра́шивают о том до́ма у муже́й свои́х; и́бо неприли́чно жене́ говори́ть в це́ркви.

Хіба від вас прийшло Слово Боже? Чи, може, до вас самих воно прийшло?

Ра́зве от вас вы́шло сло́во Бо́жие? И́ли до вас одни́х дости́гло?

Якщо хтось вважає, що він є пророком чи має духовний дар, то нехай визнає, що те, що я пишу вам — Заповідь Господня.

Е́сли кто почита́ет себя́ проро́ком и́ли духо́вным, тот да разуме́ет, что я пишу́ вам, и́бо э́то за́поведи Госпо́дни.

А якщо хтось не визнає цього, то і його самого не буде визнано.

А кто не разуме́ет, пусть не разуме́ет.

Отже, брати і сестри мої, будьте завзятими, пророкуючи, й нікому не забороняйте говорити іншими мовами.

Ита́к, бра́тия, ревну́йте о том, что́бы проро́чествовать, но не запреща́йте говори́ть и языка́ми;

Та все треба робити належним чином і статечно.

то́лько всё должно́ быть благопристо́йно и чи́нно.

« 13 глава 15 глава »