1 Коринтян 14 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Змагайте до любови, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж — дару пророцтва.

Достига́йте любви́; ревну́йте о дара́х духо́вных, осо́бенно же о том, что́бы проро́чествовать.

А хто говорить мовами, той не людям говорить, лише Богові; бо ніхто його не розуміє: він говорить духом таємні речі.

И́бо кто говори́т на незнако́мом языке́, тот говори́т не лю́дям, а Бо́гу; потому́ что никто́ не понима́ет его́, он та́йны говори́т ду́хом;

Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду.

а кто проро́чествует, тот говори́т лю́дям в назида́ние, увеща́ние и утеше́ние.

Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву.

Кто говори́т на незнако́мом языке́, тот назида́ет себя́; а кто проро́чествует, тот назида́ет це́рковь.

Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, — хібащо він пояснює, щоб Церква мала повчання.

Жела́ю, что́бы вы все говори́ли языка́ми; но лу́чше, что́бы вы проро́чествовали; и́бо проро́чествующий превосхо́днее того́, кто говори́т языка́ми, ра́зве он прито́м бу́дет и изъясня́ть, что́бы це́рковь получи́ла назида́ние.

А тепер, брати, якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об'явлення, ні знання, ні пророцтва, ні науки?

Тепе́рь, е́сли я приду́ к вам, бра́тия, и ста́ну говори́ть на незнако́мых языка́х, то каку́ю принесу́ вам по́льзу, когда́ не изъясню́сь вам и́ли открове́нием, и́ли позна́нием, и́ли проро́чеством, и́ли уче́нием?

Так само воно і з бездушними речами, що дають звук, чи то сопілка, а чи то цитра: коли не видають із себе різних звуків, як розпізнавати, що грається на сопілці чи на гуслах?

И безду́шные ве́щи, издаю́щие звук, свире́ль и́ли гу́сли, е́сли не произво́дят разде́льных то́нов, как распозна́ть то, что игра́ют на свире́ли и́ли на гу́слях?

Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою?

И е́сли труба́ бу́дет издава́ть неопределённый звук, кто ста́нет гото́виться к сраже́нию?

Отак воно і з вами: коли ваша мова не має в собі ясних слів, як зрозуміти те, що ви говорите? Ви будете на вітер говорити!

Так, е́сли и вы языко́м произно́сите невразуми́тельные слова́, то как узна́ют, что вы говори́те? Вы бу́дете говори́ть на ве́тер.

Є їх чимало, тих усіляких мов на світі, і ні одна з них не позбавлена значення.

Ско́лько, наприме́р, разли́чных слов в ми́ре, и ни одного́ из них нет без значе́ния.

Та коли я не розумію значення слів, я буду тому, хто говорить, чужинцем, і той, хто говорить, буде мені чужоземцем.

Но е́сли я не разуме́ю значе́ния слов, то я для говоря́щего чужестра́нец, и говоря́щий для меня́ чужестра́нец.

Тим то й ви — коли вже так їх прагнете, отих духовних дарів, — старайтеся їх мати подостатком на збудування Церкви.

Так и вы, ревну́я о дара́х духо́вных, стара́йтесь обогати́ться и́ми к назида́нию це́ркви.

Тож, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів вияснити.

А потому́, говоря́щий на незнако́мом языке́, моли́сь о да́ре истолкова́ния.

Бо коли я молюся мовами, дух мій молиться, а розум мій без плоду.

И́бо когда́ я молю́сь на незнако́мом языке́, то хотя́ дух мой и мо́лится, но ум мой остаётся без плода́.

Що ж, отже, робити? Буду молитися духом, а й розумом буду молитись. Буду співати духом, а й розумом буду співати.

Что же де́лать? Ста́ну моли́ться ду́хом, ста́ну моли́ться и умо́м; бу́ду петь ду́хом, бу́ду петь и умо́м.

Інакше бо, коли благословлятимеш духом, — то як проста людина скаже «Амінь» на твою подяку, коли вона не знає, що ти кажеш?

И́бо е́сли ты бу́дешь благословля́ть ду́хом, то стоя́щий на ме́сте простолюди́на как ска́жет: «ами́нь» при твоём благодаре́нии? И́бо он не понима́ет, что ты говори́шь.

Ти гарно дякуєш, та другий тим не повчається.

Ты хорошо́ благодари́шь, но друго́й не назида́ется.

Дякую Богові моєму, що я більш усіх вас мовами говорю;

Благодарю́ Бо́га моего́: я бо́лее всех вас говорю́ языка́ми;

але в Церкві волію п'ять слів розумом моїм сказати, щоб навчити й інших, ніж десять тисяч слів мовами.

но в це́ркви хочу́ лу́чше пять слов сказа́ть умо́м мои́м, что́бы и други́х наста́вить, не́жели тьму слов на незнако́мом языке́.

Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі.

Бра́тия! не бу́дьте де́ти умо́м: на зло́е бу́дьте младе́нцы, а по уму́ бу́дьте совершенноле́тни.

Написано в законі: «Чужими мовами й іншими устами я буду говорити до народу цього, та вони й так мене не послухають», — каже Господь.

В зако́не напи́сано: «ины́ми языка́ми и ины́ми уста́ми бу́ду говори́ть наро́ду сему́; но и тогда́ не послу́шают Меня́, говори́т Госпо́дь».

Так що мова знак не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж, — не для невіруючих, а для віруючих.

Ита́к, языки́ суть знаме́ние не для ве́рующих, а для неве́рующих; проро́чество же не для неве́рующих, а для ве́рующих.

Якщо, отже, зійдеться уся Церква разом і всі заходяться говорити мовами, а ввійдуть якісь неосвічені чи невіруючі, то хіба не скажуть, що ви божевільні?

Е́сли вся це́рковь сойдётся вме́сте, и все ста́нут говори́ть незнако́мыми языка́ми, и войду́т к вам незна́ющие и́ли неве́рующие, то не ска́жут ли, что вы бесну́етесь?

Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи неосвічений, його всі викривають, усі судять;

Но когда́ все проро́чествуют, и войдёт кто неве́рующий и́ли незна́ющий, то он все́ми облича́ется, все́ми су́дится.

тайни його серця стають явними, і, таким чином, він, упавши ниць на землю, поклониться Богові й заявить, що Бог є справді поміж вами.

И таки́м о́бразом та́йны се́рдца его́ обнару́живаются, и он падёт ниц, покло́нится Бо́гу и ска́жет: «и́стинно с ва́ми Бог».

Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об'явлення, той мову, той пояснення — все хай буде для збудування!

Ита́к, что же, бра́тия? Когда́ вы схо́дитесь, и у ка́ждого из вас есть псало́м, есть поуче́ние, есть язы́к, есть открове́ние, есть истолкова́ние, — всё сие́ да бу́дет к назида́нию.

Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі.

Е́сли кто говори́т на незнако́мом языке́, говори́те дво́е, и́ли мно́го тро́е, и то по́рознь, а оди́н изъясня́й.

Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві; нехай собі й Богові говорить.

Е́сли же не бу́дет истолкова́теля, то молчи́ в це́ркви, а говори́ себе́ и Бо́гу.

Щождо пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують.

И проро́ки пусть говоря́т дво́е и́ли тро́е, а про́чие пусть рассужда́ют.

А як комусь з присутніх дано об'явлення, хай він перший мовчить.

Е́сли же друго́му из сидя́щих бу́дет открове́ние, то пе́рвый молчи́.

Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені.

И́бо все оди́н за други́м мо́жете проро́чествовать, что́бы всем поуча́ться и всем получа́ть утеше́ние.

Духи пророків коряться пророкам,

И ду́хи проро́ческие послу́шны проро́кам,

бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих,

потому́ что Бог не есть Бог неустро́йства, но ми́ра. Так быва́ет во всех церква́х у святы́х.

нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить.

Жёны ва́ши в церква́х да молча́т, и́бо не позво́лено им говори́ть, а быть в подчине́нии, как и зако́н говори́т.

Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків: бо непристойно в церкві жінці говорити.

Е́сли же они́ хотя́т чему́ научи́ться, пусть спра́шивают о том до́ма у муже́й свои́х; и́бо неприли́чно жене́ говори́ть в це́ркви.

Хіба то від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло?

Ра́зве от вас вы́шло сло́во Бо́жие? И́ли до вас одни́х дости́гло?

Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, — це заповідь Господня.

Е́сли кто почита́ет себя́ проро́ком и́ли духо́вным, тот да разуме́ет, что я пишу́ вам, и́бо э́то за́поведи Госпо́дни.

А коли хтось її не знає, то й він не знаним буде.

А кто не разуме́ет, пусть не разуме́ет.

Тому, брати мої, прагніть пророкування, і говорити мовами не бороніте,

Ита́к, бра́тия, ревну́йте о том, что́бы проро́чествовать, но не запреща́йте говори́ть и языка́ми;

але все нехай діється пристойно й докладно.

то́лько всё должно́ быть благопристо́йно и чи́нно.

« 13 глава 15 глава »