П. Пісень 1 глава

Пісня над піснями
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Пісня пісень Соломона.

Да лобза́ет он меня́ лобза́нием уст свои́х! И́бо ла́ски твои́ лу́чше вина́.

Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.

От благово́ния масте́й твои́х и́мя твоё — как разли́тое ми́ро; поэ́тому деви́цы лю́бят тебя́.

Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро — твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять.

Влеки́ меня́, мы побежи́м за тобо́ю; — царь ввёл меня́ в черто́ги свои́, — бу́дем восхища́ться и ра́доваться тобо́ю, превозноси́ть ла́ски твои́ бо́льше, не́жели вино́; досто́йно лю́бят тебя́!

Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!

— Дще́ри Иерусали́мские! черна́ я, но краси́ва, как шатры́ Кида́рские, как заве́сы Соломо́новы.

Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.

Не смотри́те на меня́, что я смугла́, и́бо со́лнце опали́ло меня́: сыновья́ ма́тери мое́й разгне́вались на меня́, поста́вили меня́ стере́чь виногра́дники, — моего́ со́бственного виногра́дника я не стерегла́.

Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.

— Скажи́ мне, ты, кото́рого лю́бит душа́ моя́: где пасёшь ты? где отдыха́ешь в по́лдень? к чему́ мне быть скита́лицею во́зле стад това́рищей твои́х?

Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів.

— Е́сли ты не зна́ешь э́того, прекра́снейшая из же́нщин, то иди́ себе́ по следа́м ове́ц и паси́ козля́т твои́х по́дле шатро́в пасту́шеских.

Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.

— Кобыли́це мое́й в колесни́це фарао́новой я уподо́бил тебя́, возлю́бленная моя́.

Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!

Прекра́сны лани́ты твои́ под подве́сками, ше́я твоя́ в ожере́льях;

Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя — в намисті.

золоты́е подве́ски мы сде́лаем тебе́ с сере́бряными блёстками.

Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками.

— Доко́ле царь был за столо́м свои́м, нард мой издава́л благово́ние своё.

Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.

Ми́рровый пучо́к — возлю́бленный мой у меня́, у груде́й мои́х пребыва́ет.

Торбинка мірри — любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.

Как кисть ки́пера, возлю́бленный мой у меня́ в виногра́дниках Енге́дских.

Гроно кипрове — любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді.

— О, ты прекра́сна, возлю́бленная моя́, ты прекра́сна! глаза́ твои́ голуби́ные.

« 12 глава 2 глава »