3 Івана 1 глава

Третє соборне послання св. апостола Івана
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Старший — улюбленому Ґаєві, якого люблю у правді.

Ста́рец — возлю́бленному Га́ию, кото́рого я люблю́ по и́стине.

Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим, так, як і душі твоїй ведеться добре.

Возлю́бленный! Молю́сь, что́бы ты здра́вствовал и преуспева́л во всём, как преуспева́ет душа́ твоя́.

Я дуже був зрадів, коли прийшли брати і засвідчили про твою правду: як ти живеш у правді.

И́бо я весьма́ обра́довался, когда́ пришли́ бра́тия и засвиде́тельствовали о твое́й ве́рности, как ты хо́дишь в и́стине.

Більшої радости не маю від тієї, як довідатися, що мої діти живуть у правді.

Для меня́ нет бо́льшей ра́дости, как слы́шать, что де́ти мои́ хо́дят в и́стине.

Любий, ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів, зосібна ж для чужинців.

Возлю́бленный! Ты как ве́рный поступа́ешь в том, что де́лаешь для бра́тьев и для стра́нников.

Вони свідчили про твою любов перед Церквою. Ти добре зробиш, коли вирядиш їх, як це Богові вгодно.

Они́ засвиде́тельствовали пе́ред це́рковью о твое́й любви́. Ты хорошо́ посту́пишь, е́сли отпу́стишь их, как должно́ ра́ди Бо́га,

Вони бо вийшли імени його ради, нічого не бравши від поган.

и́бо они́ ра́ди и́мени Его́ пошли́, не взяв ничего́ от язы́чников.

Отож, ми мусимо таких приймати, щоб були співробітниками правді.

Ита́к, мы должны́ принима́ть таковы́х, что́бы сде́латься споспе́шниками и́стине.

Я писав до Церкви, але Діотреф, що прагне у них бути першим, нас не приймає.

Я писа́л це́ркви; но лю́бящий пе́рвенствовать у них Диотре́ф не принима́ет нас.

Тому, як прийду, згадаю про його вчинки, що він робить, виговорюючи на нас лихі слова. Та цього йому не досить: він і сам братів не приймає, і боронить тим, які хочуть приймати, і з Церкви виганяє.

Посему́, е́сли я приду́, то напо́мню о дела́х, кото́рые он де́лает, понося́ нас злы́ми слова́ми, и, не дово́льствуясь тем, и сам не принима́ет бра́тьев, и запреща́ет жела́ющим, и изгоня́ет из це́ркви.

Любий, наслідуй не зло, а добро. Хто добро чинить, той від Бога. Хто чинить зло, той не бачив Бога.

Возлю́бленный! не подража́й злу, но добру́. Кто де́лает добро́, тот от Бо́га; а де́лающий зло не ви́дел Бо́га.

А про Димитрія всі свідчать, навіть і сама правда. І ми теж свідчимо й те знаємо, що наше свідоцтво вірне.

О Дими́трии засвиде́тельствовано все́ми и са́мою и́стиною; свиде́тельствуем та́кже и мы, и вы зна́ете, что свиде́тельство на́ше и́стинно.

Чимало мав я тобі написати, але не хочу писати чорнилом та пером;

Мно́гое име́л я писа́ть; но не хочу́ писа́ть к тебе́ черни́лами и тро́стью,

надіюсь незабаром побачитися з тобою, то й поговоримо собі усно.

а наде́юсь ско́ро уви́деть тебя́ и поговори́ть уста́ми к уста́м.

Мир тобі! Вітають тебе друзі. Вітай друзів пойменно.

Мир тебе́. Приве́тствуют тебя́ друзья́; приве́тствуй друзе́й поимённо. Ами́нь.

« 1 глава 1 глава »