3 Івана 1 глава

Третє соборне послання св. апостола Івана
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Старший — улюбленому Ґаєві, якого люблю у правді.

Ста́рецъ га́їеви возлю́бленномѹ, є҆го́же а҆́зъ люблю̀ вои́стиннѹ.

Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим, так, як і душі твоїй ведеться добре.

Возлю́бленне, во всѣ́хъ молю́сѧ (ѡ҆ тебѣ̀) благоспѣ́ѧтисѧ тебѣ̀ и҆ здра́вствовати, ѩ҆́коже благоспѣ́етсѧ тебѣ̀ дѹша̀.

Я дуже був зрадів, коли прийшли брати і засвідчили про твою правду: як ти живеш у правді.

Возра́довахсѧ ѕѣлѡ̀, прише́дшымъ бра́тїѧмъ и҆ свидѣ́телствѹющымъ твою̀ и҆́стинѹ, ѩ҆́коже ты̀ во и҆́стинѣ хо́диши.

Більшої радости не маю від тієї, як довідатися, що мої діти живуть у правді.

Бо́лши сеѧ̀ не и҆́мамъ ра́дости, да слы́шѹ моѧ҄ ча҄да во и҆́стинѣ ходѧ҄ща.

Любий, ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів, зосібна ж для чужинців.

Возлю́бленне, вѣ́рнѡ твори́ши, є҆́же а҆́ще дѣ́лаеши въ бра́тїю и҆ въ стра҄нныѧ,

Вони свідчили про твою любов перед Церквою. Ти добре зробиш, коли вирядиш їх, як це Богові вгодно.

и҆̀же свидѣ́телствоваша ѡ҆ твое́й любвѝ пред̾ цр҃ковїю: и҆̀хже предпосла́въ досто́йнѡ бг҃ѹ, до́брѣ твори́ши,

Вони бо вийшли імени його ради, нічого не бравши від поган.

ѡ҆ и҆́мени бо є҆гѡ̀ и҆зыдо́ша, ничто́же прїе́млюще ѿ ѩ҆зы҄къ.

Отож, ми мусимо таких приймати, щоб були співробітниками правді.

Мы̀ ѹ҆̀бо до́лжни є҆смы̀ прїима́ти таковы́хъ, да поспѣ҄шницы бѹ́демъ и҆́стинѣ.

Я писав до Церкви, але Діотреф, що прагне у них бути першим, нас не приймає.

Писа́хъ цр҃кви: но первенстволю́бецъ и҆́хъ дїотре́фъ не прїе́млетъ на́съ.

Тому, як прийду, згадаю про його вчинки, що він робить, виговорюючи на нас лихі слова. Та цього йому не досить: він і сам братів не приймає, і боронить тим, які хочуть приймати, і з Церкви виганяє.

Сегѡ̀ ра́ди, а҆́ще прїидѹ̀, воспомѧнѹ̀ є҆гѡ̀ дѣла̀, ѩ҆́же твори́тъ, словєсы̀ лѹка́выми ѹ҆корѧ́ѧ на́съ: и҆ недово́ленъ быва́ѧ ѡ҆ си́хъ, ни са́мъ прїе́млетъ бра́тїю, и҆ хотѧ́щымъ возбранѧ́етъ, и҆ ѿ цр҃кве и҆зго́нитъ.

Любий, наслідуй не зло, а добро. Хто добро чинить, той від Бога. Хто чинить зло, той не бачив Бога.

Возлю́бленне, не ѹ҆подоблѧ́йсѧ ѕло́мѹ, но бл҃го́мѹ. Благотворѧ́й ѿ бг҃а є҆́сть: а҆ ѕлотворѧ́й не ви́дѣ бг҃а.

А про Димитрія всі свідчать, навіть і сама правда. І ми теж свідчимо й те знаємо, що наше свідоцтво вірне.

Дими́трїеви свидѣ́телствовасѧ ѿ всѣ́хъ и҆ ѿ са́мыѧ и҆́стины: и҆ мы́ же свидѣ́телствѹемъ, и҆ вѣ́сте, ѩ҆́кѡ свидѣ́телство на́ше и҆́стинно є҆́сть.

Чимало мав я тобі написати, але не хочу писати чорнилом та пером;

Мнѡ́га и҆мѣ́хъ писа́ти, но не хощѹ̀ черни́ломъ и҆ тро́стїю писа́ти тебѣ̀,

надіюсь незабаром побачитися з тобою, то й поговоримо собі усно.

ѹ҆пова́ю же а҆́бїе ви́дѣти тѧ̀ и҆ ѹ҆сты҄ ко ѹ҆стѡ́мъ глаго́лати.

Мир тобі! Вітають тебе друзі. Вітай друзів пойменно.

Ми́ръ тебѣ̀. Цѣлѹ́ютъ тѧ̀ дрѹ́зи: цѣлѹ́й дрѹ́ги по и҆́мени. А҆ми́нь.

« 1 глава 1 глава »