Ефесян 1 глава

Послання св. апостола Павла до ефесян
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі:

Па́ѵелъ, посла́нникъ ї҆и҃съ хр҇то́въ во́лею бж҃їею, ст҃ы҄мъ сѹ́щымъ во є҆фе́сѣ и҆ вѣ́рнымъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі.

Блг҇ве́нъ бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, блг҇ви́вый на́съ всѧ́цѣмъ блг҇ве́нїемъ дѹхо́внымъ въ нб҇ныхъ ѡ҆ хр҇тѣ̀,

Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові.

ѩ҆́коже и҆збра̀ на́съ въ не́мъ пре́жде сложе́нїѧ мі́ра, бы́ти на́мъ ст҃ы҄мъ и҆ непорѡ́чнымъ пред̾ ни́мъ въ любвѝ,

Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі,

пре́жде наре́къ на́съ во ѹ҆сыновле́нїе ї҆и҃съ хр҇то́мъ въ него̀, по бл҃говоле́нїю хотѣ́нїѧ своегѡ̀,

на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині.

въ похвалѹ̀ сла́вы блгдти своеѧ̀, є҆́юже ѡ҆блгдтѝ на́съ ѡ҆ возлю́бленнѣмъ:

У ньому маємо відкуплення його кров'ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті,

(За҄ 217.) ѡ҆ не́мже и҆́мамы и҆збавле́нїе кро́вїю є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ставле́нїе прегрѣше́нїи, по бога́тствѹ блгдти є҆гѡ̀,

що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі.

ю҆́же преѹмно́жилъ є҆́сть въ на́съ во всѧ́цѣй премѹ́дрости и҆ ра́зѹмѣ,

Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі),

сказа́въ на́мъ та́йнѹ во́ли своеѧ̀ по бл҃говоле́нїю своемѹ̀, є҆́же пре́жде положѝ въ не́мъ,

щоб, коли настане повнота часів, здійснити його — об'єднати все у Христі: небесне й земне.

въ смотре́нїе и҆сполне́нїѧ време́нъ, возглави́ти всѧ́чєскаѧ ѡ҆ хр҇тѣ̀, ѩ҆̀же на нб҃сѣ́хъ и҆ ѩ҆̀же на землѝ въ не́мъ:

У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі,

въ не́мже и҆ наслѣ҄дницы сотвори́хомсѧ, пре́жде нарече́ни бы́вше по прозрѣ́нїю бж҃їю всѧ҄ дѣ́йствѹющагѡ по совѣ́тѹ во́ли своеѧ̀,

щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа.

ѩ҆́кѡ бы́ти на́мъ въ похвале́нїе сла́вы є҆гѡ̀, пре́жде ѹ҆пова́вшымъ во хр҇та̀:

У ньому й ви, — почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, — були запечатані обіцяним Святим Духом,

въ не́мже и҆ вы̀, слы́шавше сло́во и҆́стины, бл҃говѣствова́нїе сп҇нїѧ на́шегѡ, въ не́мже и҆ вѣ́ровавше зна́менастесѧ дх҃омъ ѡ҆бѣтова́нїѧ ст҃ы́мъ,

що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі.

и҆́же є҆́сть ѡ҆брѹче́нїе наслѣ́дїѧ на́шегѡ, во и҆збавле́нїе снабдѣ́нїѧ, въ похвалѹ̀ сла́вы є҆гѡ̀.

Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих,

Сегѡ̀ ра́ди и҆ а҆́зъ слы́шавъ ва́шѹ вѣ́рѹ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ и҆ любо́вь, ѩ҆́же ко всѣ҄мъ ст҃ы҄мъ,

не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах,

(За҄ 218.) не престаю̀ благодарѧ̀ ѡ҆ ва́съ, помина́нїе ѡ҆ ва́съ творѧ̀ въ моли́твахъ мои́хъ,

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об'явлення, щоб його добре спізнати;

да бг҃ъ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, ѻ҆ц҃ъ сла́вы, да́стъ ва́мъ дх҃а премѹ́дрости и҆ ѿкрове́нїѧ, въ позна́нїе є҆гѡ̀,

щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,

просвѣщє́нна ѻ҆чеса̀ се́рдца ва́шегѡ, ѩ҆́кѡ ѹ҆вѣ́дѣти ва́мъ, ко́е є҆́сть ѹ҆пова́нїе зва́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ ко́е бога́тство сла́вы достоѧ́нїѧ є҆гѡ̀ во ст҃ы́хъ,

і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,

и҆ ко́е преспѣ́ющее вели́чество си́лы є҆гѡ̀ въ на́съ вѣ́рѹющихъ по дѣ́йствѹ держа́вы крѣ́пости є҆гѡ̀,

яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,

ю҆́же содѣ́ѧ ѡ҆ хр҇тѣ̀, воскреси́въ є҆го̀ ѿ ме́ртвыхъ и҆ посади́въ ѡ҆деснѹ́ю себє̀ на нб҇ныхъ,

вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.

превы́ше всѧ́кагѡ нача́лства и҆ вла́сти и҆ си́лы и҆ госпо́дства, и҆ всѧ́кагѡ и҆́мене и҆менѹ́емагѡ не то́чїю въ вѣ́цѣ се́мъ, но и҆ во грѧдѹ́щемъ:

І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви,

(За҄ 219.) и҆ всѧ҄ покорѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀, и҆ того̀ дадѐ главѹ̀ вы́ше всѣ́хъ цр҃кви,

яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

ѩ҆́же є҆́сть тѣ́ло є҆гѡ̀, и҆сполне́нїе и҆сполнѧ́ющагѡ всѧ́чєскаѧ во всѣ́хъ.

« 6 глава 2 глава »