Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

Слова́ Екклесиа́ста, сы́на Дави́дова, царя́ в Иерусали́ме.

Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

Суета́ суе́т, сказа́л Екклесиа́ст, суета́ суе́т, — всё суета́!

Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

Что по́льзы челове́ку от всех трудо́в его́, кото́рыми тру́дится он под со́лнцем?

Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

Род прохо́дит, и род прихо́дит, а земля́ пребыва́ет вове́ки.

Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

Восхо́дит со́лнце, и захо́дит со́лнце, и спеши́т к ме́сту своему́, где оно́ восхо́дит.

Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

Идёт ве́тер к ю́гу, и перехо́дит к се́веру, кружи́тся, кружи́тся на ходу́ своём, и возвраща́ется ве́тер на круги́ свои́.

Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

Все ре́ки теку́т в мо́ре, но мо́ре не переполня́ется: к тому́ ме́сту, отку́да ре́ки теку́т, они́ возвраща́ются, что́бы опя́ть течь.

Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

Все ве́щи — в труде́: не мо́жет челове́к пересказа́ть всего́; не насы́тится о́ко зре́нием, не напо́лнится у́хо слу́шанием.

Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

Что бы́ло, то и бу́дет; и что де́лалось, то и бу́дет де́латься, и нет ничего́ но́вого под со́лнцем.

Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

Быва́ет не́что, о чём говоря́т: «смотри́, вот, э́то но́вое»; но э́то бы́ло уже́ в века́х, бы́вших пре́жде нас.

Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

Нет па́мяти о пре́жнем; да и о том, что бу́дет, не оста́нется па́мяти у тех, кото́рые бу́дут по́сле.

Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Я, Екклесиа́ст, был царём над Изра́илем в Иерусали́ме;

Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

и преда́л я се́рдце моё тому́, что́бы иссле́довать и испыта́ть му́дростью всё, что де́лается под не́бом: э́то тяжёлое заня́тие дал Бог сына́м челове́ческим, что́бы они́ упражня́лись в нём.

Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

Ви́дел я все дела́, каки́е де́лаются под со́лнцем, и вот, всё — суета́ и томле́ние ду́ха!

Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

Криво́е не мо́жет сде́латься прямы́м, и чего́ нет, того́ нельзя́ счита́ть.

Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

Говори́л я с се́рдцем мои́м так: вот, я возвели́чился и приобрёл му́дрости бо́льше всех, кото́рые бы́ли пре́жде меня́ над Иерусали́мом, и се́рдце моё ви́дело мно́го му́дрости и зна́ния.

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

И преда́л я се́рдце моё тому́, что́бы позна́ть му́дрость и позна́ть безу́мие и глу́пость: узна́л, что и э́то — томле́ние ду́ха;

бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

потому́ что во мно́гой му́дрости мно́го печа́ли; и кто умножа́ет позна́ния, умножа́ет скорбь.

« 31 глава 2 глава »