Екклезіаста 7 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Ліпше добре ім'я, ніж дорога олія, і день смерти, ніж день народження.

До́брое и́мя лу́чше дорого́й ма́сти, и день сме́рти — дня рожде́ния.

Ліпше йти у дім, де плачуть, ніж у дім, де бенкетують, бо такий кінець кожного чоловіка, і живучий приймає це до серця.

Лу́чше ходи́ть в дом пла́ча об уме́ршем, не́жели ходи́ть в дом пи́ра; и́бо тако́в коне́ц вся́кого челове́ка, и живо́й прило́жит э́то к своему́ се́рдцу.

Ліпше смуток від сміху, бо від смутного виду добрим стає серце.

Се́тование лу́чше сме́ха; потому́ что при печа́ли лица́ се́рдце де́лается лу́чше.

Серце мудрого у домі смутку, серце ж дурня в домі радости.

Се́рдце му́дрых — в до́ме пла́ча, а се́рдце глу́пых — в до́ме весе́лья.

Ліпше слухати догану мудрого, ніж пісні дурнів,

Лу́чше слу́шать обличе́ния от му́дрого, не́жели слу́шать пе́сни глу́пых;

бо як тріскання тернини під казаном, так сміх дурного. Це теж марнота.

потому́ что смех глу́пых то же, что треск терно́вого хво́роста под котло́м. И э́то — суета́!

Насильство чинить мудрого дурним, а подарунки псують серце.

Притесня́я други́х, му́дрый де́лается глу́пым, и пода́рки по́ртят се́рдце.

Ліпший кінець справи, ніж її початок. Ліпше покірний духом, ніж гордовитий. В біді чи гаразді — будь рівнодушний.

Коне́ц де́ла лу́чше нача́ла его́; терпели́вый лу́чше высокоме́рного.

Не спішись до гніву духом, бо гнів гніздиться в серці дурнів.

Не будь ду́хом твои́м поспе́шен на гнев, потому́ что гнев гнезди́тся в се́рдце глу́пых.

Не кажи, що часи колишні були ліпші, ніж теперішні, бо то не мудрість піддала тобі це питання.

Не говори́: «отчего́ э́то пре́жние дни бы́ли лу́чше ны́нешних?», потому́ что не от му́дрости ты спра́шиваешь об э́том.

Ліпша мудрість, ніж спадщина: вона корисна тим, що бачать сонце.

Хороша́ му́дрость с насле́дством, и осо́бенно для ви́дящих со́лнце:

Під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має.

потому́ что под се́нью её то же, что под се́нью серебра́; но превосхо́дство зна́ния в том, что му́дрость даёт жизнь владе́ющему е́ю.

Розглянь уважно діло Боже: хто бо може випростати те, що він скривив?

Смотри́ на де́йствование Бо́жие: и́бо кто мо́жет вы́прямить то, что Он сде́лал кривы́м?

У день щастя будь щасливий, а в день нещастя розважай: Бог однаково створив і цей і той, щоб ніхто не міг дійти, що буде після нього.

Во дни благополу́чия по́льзуйся бла́гом, а во дни несча́стья размышля́й: то и друго́е соде́лал Бог для того́, что́бы челове́к ничего́ не мог сказа́ть про́тив Него́.

Усе я бачив за днів моєї марноти: і праведника, що у своїй праведності гине, і безбожника, що у своїй безбожності довгий вік тягне.

Всего́ насмотре́лся я в су́етные дни мои́: пра́ведник ги́бнет в пра́ведности свое́й; нечести́вый живёт до́лго в нече́стии своём.

Не будь надмірно справедливим, ані занадто мудрим: чого б тобі себе губити?

Не будь сли́шком строг, и не выставля́й себя́ сли́шком му́дрым; заче́м тебе́ губи́ть себя́?

Не будь надто злим, і не будь дурним: чого б тобі не у свій час вмирати?

Не предава́йся греху́, и не будь безу́мен: заче́м тебе́ умира́ть не в своё вре́мя?

Добре, коли триматимеш одне та й другого з рук не пустиш, бо хто боїться Бога, тому одне й друге поталанить.

Хорошо́, е́сли ты бу́дешь держа́ться одного́ и не отнима́ть руки́ от друго́го; потому́ что кто бои́тся Бо́га, тот избежи́т всего́ того́.

Мудрість дає мудрому більше сили, ніж десять старшин у місті.

Му́дрость де́лает му́дрого сильне́е десяти́ власти́телей, кото́рые в го́роде.

Нема на світі такого праведника, що чинить добро, ніколи не згрішивши.

Нет челове́ка пра́ведного на земле́, кото́рый де́лал бы добро́ и не греши́л бы;

Не вважай на кожне слово, що говорять, щоб не почути тобі часом, як власний твій слуга тебе проклинає.

поэ́тому не на вся́кое сло́во, кото́рое говоря́т, обраща́й внима́ние, что́бы не услы́шать тебе́ раба́ твоего́, когда́ он злосло́вит тебя́;

Сам бо добре знаєш, як часто ти також проклинав інших.

и́бо се́рдце твоё зна́ет мно́го слу́чаев, когда́ и сам ты злосло́вил други́х.

Усього того я досвідчивсь мудрістю. Я мовив: Хочу бути мудрим! Та це було для мене недосяжне.

Всё э́то испыта́л я му́дростью; я сказа́л: «бу́ду я му́дрым»; но му́дрость далека́ от меня́.

Далеко те, що було, глибоко, преглибоко — хто його знайде?

Далеко́ то, что бы́ло, и глубоко́-глубоко́: кто пости́гнет его́?

Я звернувся моїм серцем до того, щоб довідатись, вислідити й розшукати мудрість та розум; і я спізнав, що нечестивість є безумство і дурнота — божевілля.

Обрати́лся я се́рдцем мои́м к тому́, что́бы узна́ть, иссле́довать и изыска́ть му́дрость и ра́зум, и позна́ть нече́стие глу́пости, неве́жества и безу́мия, —

І я дізнався, що жінка гіркіша від смерти, що її серце — тенета й петлі, а її руки — пута. Хто Богові вгоден, той вирветься від неї; а грішник ускочить у її руки.

и нашёл я, что го́рче сме́рти же́нщина, потому́ что она́ — сеть, и се́рдце её — силки́, ру́ки её — око́вы; до́брый пред Бо́гом спасётся от неё, а гре́шник уло́влен бу́дет е́ю.

От що знайшов я, каже Когелет, прикладаючи одне до одного, щоб знайти оцінку речей.

Вот э́то нашёл я, сказа́л Екклесиа́ст, испы́тывая одно́ за други́м.

Її моя душа шукає й досі, та не находить: на тисячу знайшов я одного чоловіка, а жінки між усіма я не знайшов ні одної.

Чего́ ещё иска́ла душа́ моя́, и я не нашёл? — Мужчи́ну одного́ из ты́сячи я нашёл, а же́нщину ме́жду все́ми и́ми не нашёл.

Лише оце, бач, ізнайшов я, що Бог сотворив людину прямодушною, вона ж стала шукати вигадок.

То́лько э́то я нашёл, что Бог сотвори́л челове́ка пра́вым, а лю́ди пусти́лись во мно́гие по́мыслы.

« 6 глава 8 глава »