Екклезіаста 7 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!

До́брое и́мя лу́чше дорого́й ма́сти, и день сме́рти — дня рожде́ния.

Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!

Лу́чше ходи́ть в дом пла́ча об уме́ршем, не́жели ходи́ть в дом пи́ра; и́бо тако́в коне́ц вся́кого челове́ка, и живо́й прило́жит э́то к своему́ се́рдцу.

Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!

Се́тование лу́чше сме́ха; потому́ что при печа́ли лица́ се́рдце де́лается лу́чше.

Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.

Се́рдце му́дрых — в до́ме пла́ча, а се́рдце глу́пых — в до́ме весе́лья.

Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,

Лу́чше слу́шать обличе́ния от му́дрого, не́жели слу́шать пе́сни глу́пых;

бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!

потому́ что смех глу́пых то же, что треск терно́вого хво́роста под котло́м. И э́то — суета́!

Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.

Притесня́я други́х, му́дрый де́лается глу́пым, и пода́рки по́ртят се́рдце.

Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!

Коне́ц де́ла лу́чше нача́ла его́; терпели́вый лу́чше высокоме́рного.

Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.

Не будь ду́хом твои́м поспе́шен на гнев, потому́ что гнев гнезди́тся в се́рдце глу́пых.

Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.

Не говори́: «отчего́ э́то пре́жние дни бы́ли лу́чше ны́нешних?», потому́ что не от му́дрости ты спра́шиваешь об э́том.

Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,

Хороша́ му́дрость с насле́дством, и осо́бенно для ви́дящих со́лнце:

бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.

потому́ что под се́нью её то же, что под се́нью серебра́; но превосхо́дство зна́ния в том, что му́дрость даёт жизнь владе́ющему е́ю.

Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?

Смотри́ на де́йствование Бо́жие: и́бо кто мо́жет вы́прямить то, что Он сде́лал кривы́м?

За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!

Во дни благополу́чия по́льзуйся бла́гом, а во дни несча́стья размышля́й: то и друго́е соде́лал Бог для того́, что́бы челове́к ничего́ не мог сказа́ть про́тив Него́.

В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

Всего́ насмотре́лся я в су́етные дни мои́: пра́ведник ги́бнет в пра́ведности свое́й; нечести́вый живёт до́лго в нече́стии своём.

Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

Не будь сли́шком строг, и не выставля́й себя́ сли́шком му́дрым; заче́м тебе́ губи́ть себя́?

Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?

Не предава́йся греху́, и не будь безу́мен: заче́м тебе́ умира́ть не в своё вре́мя?

Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.

Хорошо́, е́сли ты бу́дешь держа́ться одного́ и не отнима́ть руки́ от друго́го; потому́ что кто бои́тся Бо́га, тот избежи́т всего́ того́.

Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.

Му́дрость де́лает му́дрого сильне́е десяти́ власти́телей, кото́рые в го́роде.

Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,

Нет челове́ка пра́ведного на земле́, кото́рый де́лал бы добро́ и не греши́л бы;

тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,

поэ́тому не на вся́кое сло́во, кото́рое говоря́т, обраща́й внима́ние, что́бы не услы́шать тебе́ раба́ твоего́, когда́ он злосло́вит тебя́;

знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!

и́бо се́рдце твоё зна́ет мно́го слу́чаев, когда́ и сам ты злосло́вил други́х.

Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона!

Всё э́то испыта́л я му́дростью; я сказа́л: «бу́ду я му́дрым»; но му́дрость далека́ от меня́.

Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?

Далеко́ то, что бы́ло, и глубоко́-глубоко́: кто пости́гнет его́?

Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!

Обрати́лся я се́рдцем мои́м к тому́, что́бы узна́ть, иссле́довать и изыска́ть му́дрость и ра́зум, и позна́ть нече́стие глу́пости, неве́жества и безу́мия, —

І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!

и нашёл я, что го́рче сме́рти же́нщина, потому́ что она́ — сеть, и се́рдце её — силки́, ру́ки её — око́вы; до́брый пред Бо́гом спасётся от неё, а гре́шник уло́влен бу́дет е́ю.

Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!

Вот э́то нашёл я, сказа́л Екклесиа́ст, испы́тывая одно́ за други́м.

Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!

Чего́ ещё иска́ла душа́ моя́, и я не нашёл? — Мужчи́ну одного́ из ты́сячи я нашёл, а же́нщину ме́жду все́ми и́ми не нашёл.

Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!

То́лько э́то я нашёл, что Бог сотвори́л челове́ка пра́вым, а лю́ди пусти́лись во мно́гие по́мыслы.

« 6 глава 8 глава »