Тита 1 глава

Послання св. апостола Павла до Тита
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Павло́, раб Божий, а апо́стол Ісуса Христа, по вірі ви́браних Божих і пізна́нні правди, що за благоче́стям,

Па́вел, раб Бо́жий, Апо́стол же Иису́са Христа́, по ве́ре и́збранных Бо́жиих и позна́нию и́стины, относя́щейся к благоче́стию,

в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необма́нливий Бог,

в наде́жде ве́чной жи́зни, кото́рую обеща́л неизме́нный в сло́ве Бог пре́жде вековы́х времён,

і ча́су свого з'явив Слово Своє в пропові́данні, що дору́чене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, —

а в своё вре́мя яви́л Своё сло́во в про́поведи, вве́ренной мне по повеле́нию Спаси́теля на́шего, Бо́га, —

до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

Ти́ту, и́стинному сы́ну по о́бщей ве́ре: благода́ть, ми́лость и мир от Бо́га Отца́ и Го́спода Иису́са Христа́, Спаси́теля на́шего.

Я для того тебе полиши́в був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настанови́в по містах, як тобі я звелів, —

Для того́ я оста́вил тебя́ в Кри́те, что́бы ты доверши́л недоко́нченное и поста́вил по всем города́м пресви́теров, как я тебе́ прика́зывал:

коли хто бездога́нний, муж єдиної дружи́ни, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухня́ність.

е́сли кто непоро́чен, муж одно́й жены́, дете́й име́ет ве́рных, не укоря́емых в распу́тстве и́ли непоко́рности.

Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий,

И́бо епи́скоп до́лжен быть непоро́чен, как Бо́жий домострои́тель, не де́рзок, не гневли́в, не пья́ница, не би́йца, не корыстолю́бец,

але гостинний до при́ходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стри́маний,

но страннолюби́в, лю́бящий добро́, целому́дрен, справедли́в, благочести́в, возде́ржан,

що трима́ється вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

держа́щийся и́стинного сло́ва, согла́сного с уче́нием, что́бы он был силён и наставля́ть в здра́вом уче́нии, и проти́вящихся облича́ть.

Багато бо є неслухня́них, марносло́вців, зводників, особливо ж з обрізаних, —

И́бо есть мно́го и непоко́рных, пустосло́вов и обма́нщиков, осо́бенно из обре́занных,

їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.

каковы́м должно́ загражда́ть уста́: они́ развраща́ют це́лые домы́, уча́, чему́ не должно́, из посты́дной коры́сти.

Сказав один з них, їхній власний пророк: „Крітяни за́вжди брехливі, люті звірі, черева́ні ліниві“!

Из них же сами́х оди́н стихотво́рец сказа́л: «Критя́не всегда́ лжецы́, злы́е зве́ри, утро́бы лени́вые».

Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́,

Свиде́тельство э́то справедли́во. По сей причи́не облича́й их стро́го, дабы́ они́ бы́ли здра́вы в ве́ре,

і на юдейські байки́ не вважали, ані на нака́зи людей, що від правди відверта́ються.

не внима́я Иуде́йским ба́сням и постановле́ниям люде́й, отвраща́ющихся от и́стины.

Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечи́стилися і розум їхній, і сумління.

Для чи́стых всё чи́сто; а для осквернённых и неве́рных нет ничего́ чи́стого, но осквернены́ и ум их и со́весть.

Вони тве́рдять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі́ й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

Они́ говоря́т, что зна́ют Бо́га, а дела́ми отрека́ются, бу́дучи гну́сны и непоко́рны и не спосо́бны ни к како́му до́брому де́лу.