Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,

Па́вел, раб Иису́са Христа́, при́званный Апо́стол, и́збранный к благове́стию Бо́жию,

яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,

кото́рое Бог пре́жде обеща́л че́рез проро́ков Свои́х, в святы́х писа́ниях,

про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,

о Сы́не Своём, Кото́рый роди́лся от се́мени Дави́дова по пло́ти

і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

и откры́лся Сы́ном Бо́жиим в си́ле, по ду́ху святы́ни, че́рез воскресе́ние из мёртвых, о Иису́се Христе́, Го́споде на́шем,

що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,

че́рез Кото́рого мы получи́ли благода́ть и апо́стольство, что́бы во и́мя Его́ покоря́ть ве́ре все наро́ды,

між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —

ме́жду кото́рыми нахо́дитесь и вы, при́званные Иису́сом Христо́м, —

усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

всем находя́щимся в Ри́ме возлю́бленным Бо́жиим, при́званным святы́м: благода́ть вам и мир от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.

Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

Пре́жде всего́ благодарю́ Бо́га моего́ че́рез Иису́са Христа́ за всех вас, что ве́ра ва́ша возвеща́ется во всём ми́ре.

Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,

Свиде́тель мне Бог, Кото́рому служу́ ду́хом мои́м в благовествова́нии Сы́на Его́, что непреста́нно воспомина́ю о вас,

і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.

всегда́ прося́ в моли́твах мои́х, что́бы во́ля Бо́жия когда́-нибудь благопоспеши́ла мне прийти́ к вам,

Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,

и́бо я весьма́ жела́ю уви́деть вас, что́бы препода́ть вам не́кое дарова́ние духо́вное к утвержде́нию ва́шему,

цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.

то́ есть уте́шиться с ва́ми ве́рою о́бщею, ва́шею и мое́ю.

Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.

Не хочу́, бра́тия, оста́вить вас в неве́дении, что я многокра́тно намерева́лся прийти́ к вам (но встреча́л препя́тствия да́же доны́не), что́бы име́ть не́кий плод и у вас, как и у про́чих наро́дов.

А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.

Я до́лжен и Е́ллинам и ва́рварам, мудреца́м и неве́ждам.

Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.

Ита́к, что до меня́, я гото́в благовествова́ть и вам, находя́щимся в Ри́ме.

Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.

И́бо я не стыжу́сь благовествова́ния Христо́ва, потому́ что оно́ есть си́ла Бо́жия ко спасе́нию вся́кому ве́рующему, во-пе́рвых, Иуде́ю, пото́м и Е́ллину.

Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.

В нём открыва́ется пра́вда Бо́жия от ве́ры в ве́ру, как напи́сано: «пра́ведный ве́рою жив бу́дет».

Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,

И́бо открыва́ется гнев Бо́жий с не́ба на вся́кое нече́стие и непра́вду челове́ков, подавля́ющих и́стину непра́вдою.

тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.

И́бо, что мо́жно знать о Бо́ге, я́вно для них, потому́ что Бог яви́л им.

Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,

И́бо неви́димое Его́, ве́чная си́ла Его́ и Божество́, от созда́ния ми́ра че́рез рассма́тривание творе́ний ви́димы, так что они́ безотве́тны.

бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.

Но как они́, позна́в Бо́га, не просла́вили Его́, как Бо́га, и не возблагодари́ли, но осуети́лись в у́мствованиях свои́х, и омрачи́лось несмы́сленное их се́рдце;

Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

называ́я себя́ му́дрыми, обезу́мели,

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.

и сла́ву нетле́нного Бо́га измени́ли в о́браз, подо́бный тле́нному челове́ку, и пти́цам, и четвероно́гим, и пресмыка́ющимся, —

Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

то и преда́л их Бог в по́хотях серде́ц их нечистоте́, так что они́ скверни́ли са́ми свои́ тела́.

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.

Они́ замени́ли и́стину Бо́жию ло́жью, и поклоня́лись, и служи́ли тва́ри вме́сто Творца́, Кото́рый благослове́н вове́ки, ами́нь.

Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.

Потому́ преда́л их Бог посты́дным страстя́м: же́нщины их замени́ли есте́ственное употребле́ние противоесте́ственным;

Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.

подо́бно и мужчи́ны, оста́вив есте́ственное употребле́ние же́нского по́ла, разжига́лись по́хотью друг на дру́га, мужчи́ны на мужчи́нах де́лая срам и получа́я в сами́х себе́ до́лжное возме́здие за своё заблужде́ние.

А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.

И как они́ не забо́тились име́ть Бо́га в ра́зуме, то преда́л их Бог превра́тному уму́ — де́лать непотре́бства,

Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,

так что они́ испо́лнены вся́кой непра́вды, блу́да, лука́вства, корыстолю́бия, зло́бы, испо́лнены за́висти, уби́йства, ра́спрей, обма́на, злонра́вия,

обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,

злоречи́вы, клеветники́, богоненави́стники, оби́дчики, самохва́лы, го́рды, изобрета́тельны на зло, непослу́шны роди́телям,

нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.

безрассу́дны, вероло́мны, нелюбо́вны, непримири́мы, неми́лостивы.

Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

Они́ зна́ют пра́ведный суд Бо́жий, что де́лающие таки́е дела́ досто́йны сме́рти; одна́ко не то́лько их де́лают, но и де́лающих одобря́ют.

« 1 глава 2 глава »