Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (СВ)

Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

Слова Екклесиаста, сына Давида, царя в Иерусалиме.

Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

«Суета сует, — сказал Екклесиаст. — Суета сует, всё — суета!

Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

Что пользы человеку от всех трудов его, которыми трудится он под солнцем?

Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

Род проходит, и род приходит, а земля пребывает вовеки.

Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

Восходит солнце, и заходит солнце, и спешит к месту своему, где оно восходит.

Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

Идет ветер к югу и переходит к северу, кружится, кружится на ходу своем, и возвращается ветер на круги свои.

Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

Все реки текут в море, но море не переполняется: к тому месту, откуда реки текут, они возвращаются, чтобы опять течь.

Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

Все вещи — в труде; не может человек пересказать всего; не насытится око зрением, не наполнится ухо слушанием.

Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться; и нет ничего нового под солнцем.

Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

Бывает нечто, о чем говорят: „Смотри, вот это новое“; но это было уже в веках, бывших прежде нас.

Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

Нет памяти о прежнем; да и о том, что будет, не останется памяти у тех, которые будут после.

Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Я, Екклесиаст, был царем над Израилем в Иерусалиме;

Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

и предал я сердце мое тому, чтобы исследовать и испытать мудростью все, что делается под небом: это тяжелое занятие дал Бог сынам человеческим, чтобы они упражнялись в нем.

Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

Видел я все дела, какие делаются под солнцем, и вот, всё — суета и томление духа!

Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

Кривое не может сделаться прямым, и чего нет, того нельзя считать.

Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

Говорил я в сердце своем так: „Вот, я возвеличился и приобрел мудрости больше всех, которые были прежде меня над Иерусалимом, и сердце мое видело много мудрости и знания“.

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

И предал я сердце мое тому, чтобы познать мудрость и познать безумие и глупость; узнал, что и это — томление духа,

бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

потому что где много мудрости — много печали и кто умножает познания — умножает скорбь.

« 31 глава 2 глава »