Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → New King James Version

Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem.

Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

“Vanity[a] of vanities,” says the Preacher; “Vanity of vanities, all is vanity.”

Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

What profit has a man from all his labor In which he [b]toils under the sun?

Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

One generation passes away, and another generation comes; But the earth abides forever.

Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

The sun also rises, and the sun goes down, And [c]hastens to the place where it arose.

Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

The wind goes toward the south, And turns around to the north; The wind whirls about continually, And comes again on its circuit.

Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

All the rivers run into the sea, Yet the sea is not full; To the place from which the rivers come, There they return again.

Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

All things are [d]full of labor; Man cannot express it. The eye is not satisfied with seeing, Nor the ear filled with hearing.

Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

That which has been is what will be, That which is done is what will be done, And there is nothing new under the sun.

Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

Is there anything of which it may be said, “See, this is new”? It has already been in ancient times before us.

Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

There is no remembrance of former things, Nor will there be any remembrance of things that are to come By those who will come after.

Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

I, the Preacher, was king over Israel in Jerusalem.

Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

And I set my heart to seek and search out by wisdom concerning all that is done under heaven; this burdensome task God has given to the sons of man, by which they may be [e]exercised.

Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

I have seen all the works that are done under the sun; and indeed, all is vanity and grasping for the wind.

Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

What is crooked cannot be made straight, And what is lacking cannot be numbered.

Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

I communed with my heart, saying, “Look, I have attained greatness, and have gained more wisdom than all who were before me in Jerusalem. My heart has [f]understood great wisdom and knowledge.”

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

And I set my heart to know wisdom and to know madness and folly. I perceived that this also is grasping for the wind.

бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

For in much wisdom is much grief, And he who increases knowledge increases sorrow.

« 31 глава 2 глава »