1 Коринтян 14 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти.

Достига́йте любви́; ревну́йте о дара́х духо́вных, осо́бенно же о том, что́бы проро́чествовать.

Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

И́бо кто говори́т на незнако́мом языке́, тот говори́т не лю́дям, а Бо́гу; потому́ что никто́ не понима́ет его́, он та́йны говори́т ду́хом;

А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влений, і на розраду.

а кто проро́чествует, тот говори́т лю́дям в назида́ние, увеща́ние и утеше́ние.

Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

Кто говори́т на незнако́мом языке́, тот назида́ет себя́; а кто проро́чествует, тот назида́ет це́рковь.

Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква.

Жела́ю, что́бы вы все говори́ли языка́ми; но лу́чше, что́бы вы проро́чествовали; и́бо проро́чествующий превосхо́днее того́, кто говори́т языка́ми, ра́зве он прито́м бу́дет и изъясня́ть, что́бы це́рковь получи́ла назида́ние.

А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою?

Тепе́рь, е́сли я приду́ к вам, бра́тия, и ста́ну говори́ть на незнако́мых языка́х, то каку́ю принесу́ вам по́льзу, когда́ не изъясню́сь вам и́ли открове́нием, и́ли позна́нием, и́ли проро́чеством, и́ли уче́нием?

Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає?

И безду́шные ве́щи, издаю́щие звук, свире́ль и́ли гу́сли, е́сли не произво́дят разде́льных то́нов, как распозна́ть то, что игра́ют на свире́ли и́ли на гу́слях?

Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де?

И е́сли труба́ бу́дет издава́ть неопределённый звук, кто ста́нет гото́виться к сраже́нию?

Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер!

Так, е́сли и вы языко́м произно́сите невразуми́тельные слова́, то как узна́ют, что вы говори́те? Вы бу́дете говори́ть на ве́тер.

Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення!

Ско́лько, наприме́р, разли́чных слов в ми́ре, и ни одного́ из них нет без значе́ния.

І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені.

Но е́сли я не разуме́ю значе́ния слов, то я для говоря́щего чужестра́нец, и говоря́щий для меня́ чужестра́нец.

Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви!

Так и вы, ревну́я о дара́х духо́вных, стара́йтесь обогати́ться и́ми к назида́нию це́ркви.

Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

А потому́, говоря́щий на незнако́мом языке́, моли́сь о да́ре истолкова́ния.

Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду!

И́бо когда́ я молю́сь на незнако́мом языке́, то хотя́ дух мой и мо́лится, но ум мой остаётся без плода́.

Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

Что же де́лать? Ста́ну моли́ться ду́хом, ста́ну моли́ться и умо́м; бу́ду петь ду́хом, бу́ду петь и умо́м.

Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“ на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш.

И́бо е́сли ты бу́дешь благословля́ть ду́хом, то стоя́щий на ме́сте простолюди́на как ска́жет: «ами́нь» при твоём благодаре́нии? И́бо он не понима́ет, что ты говори́шь.

Ти дякуєш добре, але не будується інший.

Ты хорошо́ благодари́шь, но друго́й не назида́ется.

Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас.

Благодарю́ Бо́га моего́: я бо́лее всех вас говорю́ языка́ми;

Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

но в це́ркви хочу́ лу́чше пять слов сказа́ть умо́м мои́м, что́бы и други́х наста́вить, не́жели тьму слов на незнако́мом языке́.

Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте!

Бра́тия! не бу́дьте де́ти умо́м: на зло́е бу́дьте младе́нцы, а по уму́ бу́дьте совершенноле́тни.

У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь.

В зако́не напи́сано: «ины́ми языка́ми и ины́ми уста́ми бу́ду говори́ть наро́ду сему́; но и тогда́ не послу́шают Меня́, говори́т Госпо́дь».

Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих.

Ита́к, языки́ суть знаме́ние не для ве́рующих, а для неве́рующих; проро́чество же не для неве́рующих, а для ве́рующих.

А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?

Е́сли вся це́рковь сойдётся вме́сте, и все ста́нут говори́ть незнако́мыми языка́ми, и войду́т к вам незна́ющие и́ли неве́рующие, то не ска́жут ли, что вы бесну́етесь?

Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

Но когда́ все проро́чествуют, и войдёт кто неве́рующий и́ли незна́ющий, то он все́ми облича́ется, все́ми су́дится.

і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“

И таки́м о́бразом та́йны се́рдца его́ обнару́живаются, и он падёт ниц, покло́нится Бо́гу и ска́жет: «и́стинно с ва́ми Бог».

То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння!

Ита́к, что же, бра́тия? Когда́ вы схо́дитесь, и у ка́ждого из вас есть псало́м, есть поуче́ние, есть язы́к, есть открове́ние, есть истолкова́ние, — всё сие́ да бу́дет к назида́нию.

Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає!

Е́сли кто говори́т на незнако́мом языке́, говори́те дво́е, и́ли мно́го тро́е, и то по́рознь, а оди́н изъясня́й.

А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

Е́сли же не бу́дет истолкова́теля, то молчи́ в це́ркви, а говори́ себе́ и Бо́гу.

А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнаю́ть.

И проро́ки пусть говоря́т дво́е и́ли тро́е, а про́чие пусть рассужда́ют.

Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне!

Е́сли же друго́му из сидя́щих бу́дет открове́ние, то пе́рвый молчи́.

Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися!

И́бо все оди́н за други́м мо́жете проро́чествовать, что́бы всем поуча́ться и всем получа́ть утеше́ние.

І ко́ряться духи пророчі пророкам,

И ду́хи проро́ческие послу́шны проро́кам,

бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих, —

потому́ что Бог не есть Бог неустро́йства, но ми́ра. Так быва́ет во всех церква́х у святы́х.

нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н.

Жёны ва́ши в церква́х да молча́т, и́бо не позво́лено им говори́ть, а быть в подчине́нии, как и зако́н говори́т.

Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві!

Е́сли же они́ хотя́т чему́ научи́ться, пусть спра́шивают о том до́ма у муже́й свои́х; и́бо неприли́чно жене́ говори́ть в це́ркви.

Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?

Ра́зве от вас вы́шло сло́во Бо́жие? И́ли до вас одни́х дости́гло?

Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь!

Е́сли кто почита́ет себя́ проро́ком и́ли духо́вным, тот да разуме́ет, что я пишу́ вам, и́бо э́то за́поведи Госпо́дни.

Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє!

А кто не разуме́ет, пусть не разуме́ет.

Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!

Ита́к, бра́тия, ревну́йте о том, что́бы проро́чествовать, но не запреща́йте говори́ть и языка́ми;

Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно!

то́лько всё должно́ быть благопристо́йно и чи́нно.

« 13 глава 15 глава »