1 да карынтыян 14 глава

Першы ліст да карынтыян сьвятога Паўла апостала
Пераклад П. Татарыновіча → Синода́льный перево́д

 
 

Сягайце па любасьць, дабівайцеся духовых дараў, асабліваж — каб праракаваць.
 
Достига́йте любви́; ревну́йте о дара́х духо́вных, осо́бенно же о том, что́бы проро́чествовать.

Бо хто гаворыць моваю нязнанаю, то ня людзям гаворыць, а Богу, ніхто бо яго не разумее: ён гаворыць духам таёмнае.
 
И́бо кто говори́т на незнако́мом языке́, тот говори́т не лю́дям, а Бо́гу; потому́ что никто́ не понима́ет его́, он та́йны говори́т ду́хом;

А хто праракуе, той гаворыць людзям на павучэнне, напамін ці пацяшанне.
 
а кто проро́чествует, тот говори́т лю́дям в назида́ние, увеща́ние и утеше́ние.

Хто мовамі гаворыць, той сам сябе павучае, а хто праракуе, той Эклезію Божу будуе.
 
Кто говори́т на незнако́мом языке́, тот назида́ет себя́; а кто проро́чествует, тот назида́ет це́рковь.

Хочу восьжа, каб гаварылі сабе й мовамі, лепш аднак, каб праракавалі, большы бо той, хто праракуе за таго, хто гавора мовамі, хіба што ён прытым й паясьняўбы, каб эклезія павучэнне мела.
 
Жела́ю, что́бы вы все говори́ли языка́ми; но лу́чше, что́бы вы проро́чествовали; и́бо проро́чествующий превосхо́днее того́, кто говори́т языка́ми, ра́зве он прито́м бу́дет и изъясня́ть, что́бы це́рковь получи́ла назида́ние.

А цяпер, браты, каліб я прыйшоў да вас і загаварыў мовамі, якуюж прынёсбы вам карысьць, каліб не паясьніў або аб’яўленнем, або ўмеласьцю, або прароцтвам, ці навукаю?
 
Тепе́рь, е́сли я приду́ к вам, бра́тия, и ста́ну говори́ть на незнако́мых языка́х, то каку́ю принесу́ вам по́льзу, когда́ не изъясню́сь вам и́ли открове́нием, и́ли позна́нием, и́ли проро́чеством, и́ли уче́нием?

Бо-ж гэтак сама яно і з бяздушнымі рэчамі, што даюць голас: ці-то жалейка, ці гусьлі: калі ня выдаюць із сябе выразнасьці тонаў, дык як распазнаць што граецца на жалейцы, ці гусьлях?
 
И безду́шные ве́щи, издаю́щие звук, свире́ль и́ли гу́сли, е́сли не произво́дят разде́льных то́нов, как распозна́ть то, что игра́ют на свире́ли и́ли на гу́слях?

І каліб сурма баявая выдавала гук неўпапад, хто пачаўбы рыхтавацца да бою?
 
И е́сли труба́ бу́дет издава́ть неопределённый звук, кто ста́нет гото́виться к сраже́нию?

Гэтак і вы, калі прамаўляеце славамі няўцямнымі, дык як пазнаюць, што вы гаворыце? На вецер гаварыць будзеце.
 
Так, е́сли и вы языко́м произно́сите невразуми́тельные слова́, то как узна́ют, что вы говори́те? Вы бу́дете говори́ть на ве́тер.

Гэтулькі ўсялякіх моваў на сьвеце, а ніводнае — бяз слоў;
 
Ско́лько, наприме́р, разли́чных слов в ми́ре, и ни одного́ из них нет без значе́ния.

але, як я не разумею значэння слоў, дык буду чужынцам для таго, хто гаворыць, а ён будзе чужынцам для мяне.
 
Но е́сли я не разуме́ю значе́ния слов, то я для говоря́щего чужестра́нец, и говоря́щий для меня́ чужестра́нец.

Так вось і вы, калі дбалыя аб дары духовыя, дык абагачаецеся імі на збудаванне Эклезіі.
 
Так и вы, ревну́я о дара́х духо́вных, стара́йтесь обогати́ться и́ми к назида́нию це́ркви.

Дзеля гэтага хто гаворыць няведамай мовай, хай моліцца, каб умеў паясьніць.
 
А потому́, говоря́щий на незнако́мом языке́, моли́сь о да́ре истолкова́ния.

Бо калі малюся незнаёмай мовай, дык хоць дух мой і моліцца, розум астаецца без пажывы.
 
И́бо когда́ я молю́сь на незнако́мом языке́, то хотя́ дух мой и мо́лится, но ум мой остаётся без плода́.

Тады штож — буду маліцца духам, буду маліцца й розумам; піяціму духам, піяціму й розумам.
 
Что же де́лать? Ста́ну моли́ться ду́хом, ста́ну моли́ться и умо́м; бу́ду петь ду́хом, бу́ду петь и умо́м.

Інакш бо: калі багаславіцімеш духам, то як прысутны прасталюдзін, няведаючы што гаворыш, скажа табе «Амэн» на тваё багаслаўленства?
 
И́бо е́сли ты бу́дешь благословля́ть ду́хом, то стоя́щий на ме́сте простолюди́на как ска́жет: «ами́нь» при твоём благодаре́нии? И́бо он не понима́ет, что ты говори́шь.

Ты хораша дзякуеш, але другому гэта не ў навуку.
 
Ты хорошо́ благодари́шь, но друго́й не назида́ется.

Я-то дзякую Богу майму, што гавару мовамі болей за ўсіх вас;
 
Благодарю́ Бо́га моего́: я бо́лее всех вас говорю́ языка́ми;

але ў набожні я волю сказаць п’яць слоў сваім розумам, каб павучыць і другіх, чым дзесяць тысяч слоў мовай незразумелай.
 
но в це́ркви хочу́ лу́чше пять слов сказа́ть умо́м мои́м, что́бы и други́х наста́вить, не́жели тьму слов на незнако́мом языке́.

Браты, ня будзьце дзеці разуменнем, на благое то будзьце незмысьлю, а розумам будзьце дасьпелыя.
 
Бра́тия! не бу́дьте де́ти умо́м: на зло́е бу́дьте младе́нцы, а по уму́ бу́дьте совершенноле́тни.

У Законе напісана: Чужымі мовамі ды чужымі вуснамі гаварыціму народу гэтаму, але й так не паслухаюць Мяне — кажа Госпад. (Із. 28:11−12).
 
В зако́не напи́сано: «ины́ми языка́ми и ины́ми уста́ми бу́ду говори́ть наро́ду сему́; но и тогда́ не послу́шают Меня́, говори́т Госпо́дь».

так што — мовы ёсьць знакам не для веручых, але для няверучых; прароцтвы-ж не для няверучых, але для веручых.
 
Ита́к, языки́ суть знаме́ние не для ве́рующих, а для неве́рующих; проро́чество же не для неве́рующих, а для ве́рующих.

Калі восьжа зыйдзецца разам уся Эклезія ды стануць гаварыць рознымі мовамі, а ўвойдуць якіе няведучыя, ці нявернікі, дык ціж ня скажуць, што вы зьбіліся з глузду?
 
Е́сли вся це́рковь сойдётся вме́сте, и все ста́нут говори́ть незнако́мыми языка́ми, и войду́т к вам незна́ющие и́ли неве́рующие, то не ска́жут ли, что вы бесну́етесь?

А вось калі ўсе праракуюць і ўвойдзе які нявернік, ці несьвядомлены, дык усе пачнуць яго праконываць, ці угаворваць.
 
Но когда́ все проро́чествуют, и войдёт кто неве́рующий и́ли незна́ющий, то он все́ми облича́ется, все́ми су́дится.

выяўляючы сукрытасьць сэрца ягонага, і ён ніцам паўшы, паклоніцца Богу ды прызнае, што Бог сапраўды ёсьць між вамі.
 
И таки́м о́бразом та́йны се́рдца его́ обнару́живаются, и он падёт ниц, покло́нится Бо́гу и ска́жет: «и́стинно с ва́ми Бог».

Тады штож, браты, — як зыйходзіцеся, кажны з вас уносіць або псальм, або дар навучання, аб’яўлення, моваў, тлумачэння: ўсё гэта хай будзе на збудаванне.
 
Ита́к, что же, бра́тия? Когда́ вы схо́дитесь, и у ка́ждого из вас есть псало́м, есть поуче́ние, есть язы́к, есть открове́ние, есть истолкова́ние, — всё сие́ да бу́дет к назида́нию.

Калі хто гаворыць незнаёмай мовай, дык гаварэце чародна па-двух, найбольш па-трох; адзін-жа хай паясьняе.
 
Е́сли кто говори́т на незнако́мом языке́, говори́те дво́е, и́ли мно́го тро́е, и то по́рознь, а оди́н изъясня́й.

А каліб ня было перакладчыка, дык хай маўчыць у набожні, а сабе й Богу гаворыць.
 
Е́сли же не бу́дет истолкова́теля, то молчи́ в це́ркви, а говори́ себе́ и Бо́гу.

І прарокі хай гавораць па-двух, ці трох, рэшта — хай разважаюць.
 
И проро́ки пусть говоря́т дво́е и́ли тро́е, а про́чие пусть рассужда́ют.

А як каму з сядзячых былоб што аб’яўлена, першы хай маўчыць.
 
Е́сли же друго́му из сидя́щих бу́дет открове́ние, то пе́рвый молчи́.

Бо ўсе можаце праракаваць паадзіночна, каб усе павучаліся ды ўсе пацяшаліся.
 
И́бо все оди́н за други́м мо́жете проро́чествовать, что́бы всем поуча́ться и всем получа́ть утеше́ние.

Сілы-ж прарочага духа падуладныя прарокам,
 
И ду́хи проро́ческие послу́шны проро́кам,

Бог бо ня ёсьць Богам разладзьдзя, але супакою. Як і па ўсіх набожнях у сьвятых вучу —
 
потому́ что Бог не есть Бог неустро́йства, но ми́ра. Так быва́ет во всех церква́х у святы́х.

жанчыны, хай у набожні маўчаць, ім бо не дазволена гаварыць, але падуладнымі быць, як і Закон загадвае (Быць. 3:16).
 
Жёны ва́ши в церква́х да молча́т, и́бо не позво́лено им говори́ть, а быть в подчине́нии, как и зако́н говори́т.

Калі-ж хочуць навучыцца чаго, няхай пытаюцца дома сваіх мужоў; бо ня ўходзіць кабеціне ў набожні гутарыць.
 
Е́сли же они́ хотя́т чему́ научи́ться, пусть спра́шивают о том до́ма у муже́й свои́х; и́бо неприли́чно жене́ говори́ть в це́ркви.

Ці-ж ад вас выйшла Божае слова? Або ці да вас адных дайшло?
 
Ра́зве от вас вы́шло сло́во Бо́жие? И́ли до вас одни́х дости́гло?

Як каму здаецца, што ён прарок, або мае нейкі дар духовы, дык хай ведае, што ўсё гэтае, аб чым пішу вам, ёсьць загадам Божым.
 
Е́сли кто почита́ет себя́ проро́ком и́ли духо́вным, тот да разуме́ет, что я пишу́ вам, и́бо э́то за́поведи Госпо́дни.

Хтоб гэтага ня прызнаў, той сам ня будзе прызнаны.
 
А кто не разуме́ет, пусть не разуме́ет.

Гэтак вось, браты, старайцеся праракаваць дый не забараняйце гаварыць мовамі.
 
Ита́к, бра́тия, ревну́йте о том, что́бы проро́чествовать, но не запреща́йте говори́ть и языка́ми;

Але ўсё няхай дзеецца дастойна і даладна.
 
то́лько всё должно́ быть благопристо́йно и чи́нно.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.