2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Хоменка → Перевод Десницкого

По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.

Когда погиб Саул, Давид как раз вернулся с победоносной войны с Амалеком, и два дня оставался Давид в Циклаге.

Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.

А на третий день пришел человек из того войска, что было с Саулом: разорваны его одежды, посыпана прахом его голова. Приблизившись к Давиду, он поклонился ему до земли.

Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”

И Давид спросил его: «Откуда ты пришел?» Тот ответил: «я из израильского войска, мне удалось спастись!»

Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”

Давид спросил его: «Что же случилось? Поведай мне!»И тот рассказал: «Народ бежал с поля боя, и многие пали убитыми. Также погибли Саул и сын его Йонатан».

Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”

И Давид спросил у того вестника: «И откуда же ты знаешь, что погибли Саул и сын его Йонатан?»

Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.

Вестник тот отвечал: «Случилось мне быть на горе Гильбоа, и там едва стоял, опираясь на копье, Саул, а на него неслись колесницы и конное войско.

Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.

Оглянулся он, увидел меня и подозвал. Я отозвался: “Вот я!”

І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.

Он спросил у меня, кто я, и я ответил, что амалекитянин.

Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.

Тогда он велел мне: “Поднимись надо мной и убей меня: изнемогаю я, но жива еще моя душа”.

І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”

Тогда я поднялся над ним и убил его, и точно знаю, что пал он замертво. Взял я венец, что был у него на голове, и браслет, что был на руке, и принес сюда, тебе, мой господин».

Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.

Давид схватил и разодрал свои одежды, а равно и все, кто был с ним,

І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.

плакали они, рыдали и постились до вечера от скорби о Сауле и сына его Йонатане, и обо всем народе Господнем, об израильтянах, павших от меча.

Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”

А у того, кто принес ему эту весть, Давид спросил: «Какого ты племени?» Тот ответил: «Я — сын амалекитянина, жившего среди вас».

Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”

Давид сказал ему: «Да как же ты посмел поднять руку, чтобы погубить помазанника Господнего?!»

Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.

И Давид приказал одному из своих отроков: «Давай, рази его!» Тот нанес удар и убил амалекитянина.

Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”

А Давид при том сказал ему: «Ты сам повинен в своей гибели, ты ведь собственными устами засвидетельствовал, что убил помазанника Господнего».

Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;

Вот какую прощальную песнь сложил Давид о Сауле и сыне его Йонатане,

він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в “Книзі Праведного”, — тож примовляв він:

и научил сынов Иуды этой песне о лучниках (она записана в Книге Праведного):

“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?

«Повержена на высотах твоих, Израиль, краса твоя — О как могучие пали!

Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!

Не сообщайте об этом в Гате, не говорите на улицах Ашкелона, чтобы не радоваться филистимлянкам, дочерям необрезанных не ликовать!

Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,

Горы Гильбоа! Ни росе, ни дождю на вас не быть, урожая вашим полям не знать — щит могучих, щит Саула повержен там, словно помазания елеем он был лишен.

лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.

Покуда кровь из ран не потечет, покуда сильные не падут — лук Йонатана разить не уставал, меч Саула без добычи не возвращался.

Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.

В любви и согласии жили Саул и Йонатан, не разлучились они и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были.

Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.

Дочери Израильские! плачьте о Сауле, что в нарядный пурпур вас облекал, золотые уборы вам дарил.

Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.

О как могучие пали на войне! На тех высотах Йонатан сражен —

Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.

скорблю о тебе, мой брат Йонатан, как ты был дорог для меня! Выше женской любви я ценил твою любовь.

Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”

О как могучие пали, и оружия бранного не стало!»

« 31 глава 2 глава »