1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Переклад Хоменка → Перевод Десницкого

Цар Давид постарівся, став ветхий деньми, і хоч як його загортали покривалами, не міг зігрітися.

Когда царь Давид состарился, он не мог согреться, сколько ни покрывали его одеждами.

І кажуть йому його слуги: «Нехай би пошукали нашому добродієві цареві молоду дівчину, нехай би вона царя доглядала й слугувала йому й лежала б при його грудях в ложі, і буде тепло нашому добродієві цареві.»

Сказали ему слуги его: «Пусть поищут для господина нашего царя юную деву, чтобы она предстала перед царем — будет она заботиться о царе и возлежать у тебя на груди, и так согреется господин наш царь».

От і шукали по всіх околицях Ізраїля гарну дівчину та й знайшли Авішагу, шунамійку, та й привели її до царя.

Искали юную красавицу по всем пределам Израиля и нашли Авишагу из Шунема. Ее и привели к царю.

Дівчина ж була гарна-прегарна; вона доглядала за царем і служила йому, але цар не спізнав її.

Девушка была очень красива, она стала ухаживать за царем и служить ему, но царь ее так и не познал.

Аж ось Адонія, син Хаггіти, запишавшися, почав говорити: «Я буду царювати!» Завів він собі колісниці, коні і п'ятдесят чоловіка, що бігли поперед ним.

Адония, сын Хаггит, с гордостью говорил: «Это мне быть царем!» Он завел себе колесницу, всадников и пятьдесят стражников, которые бежали впереди него.

Батько ж його поки жив, ніколи не картав його, запитувавши: «Навіщо ти так чиниш?» А був він також дуже гарний з виду. Мати породила його після Авесалома.

Но отец его Давид ни разу не упрекнул его, не спросил: «Что это ты делаешь?» Он был очень красив с виду и родился сразу после Авшалома.

І був він у змові з Йоавом, сином Церуї, та з священиком Евіятаром, і тягли вони за Адоніею.

Он сговорился с Йоавом, сыном Церуи, и со священником Эвьятаром, так что они были на стороне Адонии.

Та священик Цадок, Беная, син Єгояди, і пророк Натан, і Семей, і Реї, і Давидові хоробрі не були за Адоніею.

Но священник Цадок и Беная, сын Ехояды, и пророк Натан, и Шими, и Реи, и богатыри, что были у Давида — они были не за Адонию.

Раз якось нарізав Адонія овець, волів і годованих телят коло Слизького Каміння, що біля джерела Рогел, і закликав своїх братів, синів царських, і всіх мужів юдейських, що служили в царя.

Адония стал приносить в жертву овец, волов и тельцов у камня Зохелет, что около Эйн-Рогеля. Он пригласил на празднество всех своих братьев, царских сыновей, и всех иудеев, служивших царю.

Пророка ж Натана, Бенаю, хоробрих і Соломона, брата свого, не закликав.

Но он не пригласил пророка Натана, Бенайю, тех богатырей и брата своего Соломона.

Тоді Натан сказав до Ветсавії, матері Соломона: «Чи ти чула, що Адонія, син Хаггіти, став царем, а Давид, наш пан, навіть про те й не знає?

Тогда Натан сказал Бат-Шеве, матери Соломона: «Ты ведь слышала, что царем провозгласил себя Адония, сын Хаггит, а господин наш Давид и не знает об этом?

Оце ж раджу тобі: Рятуй твоє життя і життя твого сина Соломона.

Вот что я посоветую тебе теперь, чтобы тебе спасти свою жизнь и жизнь сына своего Соломона!

Піди до царя Давида й скажи йому: Чи ж не сам ти, мій пане-царю, заприсяг був твоїй слугині, казавши: Син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на моєму престолі. Чому ж то Адонія став царем?

Ступай к царю Давиду и скажи ему: “Разве не клялся ты, господин мой царь, своей служанке, что сын твой Соломон станет царем после тебя и воссядет на престоле твоем — отчего же царем стал Адония?”»

І оце, як ти ще розмовлятимеш із царем, я ввійду за тобою та й потверджу твої слова.»

И еще до того, как ты закончишь говорить с царем, войду я, чтобы подтвердить справедливость слов твоих».

Ввійшла Ветсавія до царя до покою — цар же був старезний, а Авішага, шунамійка, вслугувала цареві, —

Бат-Шева отправилась к царю во внутреннюю комнату — царь был тогда очень стар, и ему прислуживала Авишага из Шунема.

припала (Ветсавія) на коліна і вклонилась цареві; цар запитав: «Чого бажаєш?»

Бат-Шева поклонилась царю и пала пред ним ниц, и царь спросил: «Что у тебя?»

Відказала йому: «Пане мій! Ти заприсяг був твоїй слугині Господом, твоїм Богом: Син твій Соломон буде царем після мене і сяде на моїм престолі.

Она ответила ему: «Господин мой, ты клялся своей служанке Господом, Богом твоим, что сын твой Соломон будет царем после тебя и воссядет на престоле твоем.

А ось Адонія став царем, а ти, добродію мій, царю, про це й не знаєш.

Но теперь уже воцарился Адония — а ты, господин мой царь, даже и не знаешь.

Він нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх синів царських, священика Евіятара, та Йоава, начальника військ; Соломона ж, твого раба, не закликав.

Он принес в жертву множество волов и овец, пригласив всех сыновей царских, и священника Эвьятара, и военачальника Йоава, но слугу твоего Соломона не пригласил.

А на тобі, добродію мій, царю, очі всього Ізраїля, щоб ти об'явив їм, хто сяде на престолі добродія мого, царя, після нього.

И теперь, господин мой царь, очи всего Израиля взирают на тебя: объяви же, кто воссядет на престоле господина моего царя после тебя!

А то як тільки спочине мій добродій цар із своїми батьками я з моїм сином будемо злочинцями.»

А не то, едва господин мой царь приложится к отцам своим, меня и сына моего Соломона сделают виновными».

Коли вона ще розмовляла з царем, увійшов пророк Натан.

Пока она еще говорила с царем, вошел пророк Натан.

І сказали цареві: «Ось пророк Натан.» Увійшов він до царя і вклонився цареві обличчям до землі.

Царю объявили: «Вот пророк Натан!» И он вошел к царю и поклонился ему лицом до земли.

Мовив Натан: «Добродію мій, царю! Чи це ти розпорядив: Адонія стане царем після мене і сяде на моїм престолі?

Натан сказал: «Господин мой царь! Говорил ли ты, что Адония будет царем после тебя и воссядет на престоле твоем?

Бо сьогодні він зійшов у долину, нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх царських синів і військову старшину, й священика Евіятара; он вони їдять і п'ють перед ним, викликуючи: Нехай живе цар Адонія!

А он ныне отправился приносить в жертву волов, и пригласил сыновей царских, и военачальников, и священника Эвьятара, и вот они пируют перед ним, и провозглашают: “Да здравствует царь Адония!”

Мене ж, твого слугу, священика Цадока, Бенаю, сина Єгояди і твого раба Соломона не закликав.

А меня, твоего слугу, и священника Цадока, и Бенаю, сына Ехояды, и слугу твоего Соломона не пригласил.

Невже ж сталось це за наказом мого добродія царя, і ти не сповістив раба твого, хто, після тебе, сидітиме на престолі добродія мого, царя?»

Если же все это сталось по воле господина моего царя, отчего же ты не поведал слуге своему, кто воссядет на престоле твоем после тебя?»

І відповів цар Давид і сказав: «Покличте мені Ветсавію!» Увійшла вона до царя й стала перед ним.

Тогда царь сказал: «Позовите мне Бат-Шеву». Она вошла к царю и встала прямо перед ним.

Цар поклявся і сказав їй: «Так певно, як живе Господь, що визволив мене з усякої біди:

И царь произнес клятву: «Жив Господь, избавивший жизнь мою от всякой беды!

як заприсяг я тобі Господом, Богом Ізраїля, що син твій Соломон після мене буде царем і що він сидітиме на моєму престолі замість мене, так і зроблю сьогодні.»

Я клялся тебе Господом, Богом Израилевым, говоря, что сын твой Соломон будет царем после меня и воссядет на моем престоле вместо меня — это я и исполню в сей же день!»

Припала Ветсавія на коліна обличчям до землі й уклонилася цареві та й каже: «Нехай добродій мій, цар Давид, живе повіки!»

Бат-Шева пала лицом на землю и поклонилась царю, сказав: «Да живет господин мой, царь Давид, вечно!»

І повелів цар Давид: «Покличте мені священика Цадока, пророка Натана, і Бенаю, сина Єгояди.» Як же вони ввійшли до царя,

Тогда царь Давид велел собрать к нему священника Цадока, пророка Натана и Бенаю, сына Ехояду. И они предстали перед царем.

сказав їм цар: «Візьміть із собою слуг вашого пана, посадіть Соломона, мого сина, на мого мула, й завезіть його в Гіхон.

Царь приказал им: «Возьмите с собой слуг своего господина, посадите на моего мула сына моего Соломона и ступайте с ним в Гихон.

Там нехай помаже його царем над Ізраїлем священик Цадок із пророком Натаном. Тоді сурміть та й викрикуйте: нехай жиде цар Соломон!

И пусть там священник Цадок и пророк Натан помажут его в цари над Израилем, протрубят в рог и провозгласят: “Да здравствует царь Соломон!”

Потім ви вийдете слідом за ним, і він увійде й сяде на моїм престолі й буде царювати над вами замість мене; бо я призначив його князем над Ізраїлем і над Юдою.»

Потом возвращайтесь вместе с ним, и пусть он сядет на мой престол. Это ему быть царем после меня, ему я судил быть правителем над Израилем и Иудой».

Беная ж, син Єгояди, відповів цареві і сказав: «Амінь! Так нехай скаже і Господь, Бог пана мого, царя.

Беная, сын Ехояды, отвечал царю так: «Аминь! Да приговорит так и Господь, Бог господина моего царя!

Як був Господь з моїм паном і царем, так нехай буде і з Соломоном, і нехай звеличить його престіл понад престіл мого пана, царя Давида.»

Как был Господь с господином моим царем, так да будет он и с Соломоном. И пусть Господь возвеличит его престол более, чем престол господина моего, царя Давида».

Тоді священик Цадок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, вкупі з керетіями й пелетіями, посадивши Соломона на мула царя Давида, спустились і повезли його в Гіхон.

И отправились тогда священник Цадок и пророк Натан, и Беная, сын Ехояды, и керетиты с пелетитами, и посадили они Соломона на мула царя Давида и привезли его в Гихон.

Священик Цадок узяв рога з миром із намету та й помазав Соломона. І засурмили, і ввесь народ кликав: «Нехай живе цар Соломон!»

Священник Цадок взял рог с елеем из Скинии, помазал Соломона, протрубил в рог и весь народ провозгласил: «Да здравствует царь Соломон!»

Тоді народ піднявся позад нього, і грали люди на сопілках, і раділи так славно, що аж земля розпадалась від їхнього крику.

За ним последовал весь народ, и при этом народ играл на флейтах и вовсю радовался, так что земля расседалась от этого шума.

Почув це Адонія вкупі з запрошеними, саме коли скінчили бенкетувати. Почув також Йоав звук трубний та й каже: «Що це за шум розбурханого міста?»

Это услышали Адония и те, кто был к нему приглашен, едва они закончили пировать. Йоав услышал, как трубили в рог, и спросил: «Что это за шум и волнение в городе?»

Коли він говорив, надійшов Йонатан, син священика Евіятара. Адонія сказав: «Ходи сюди, ти — чоловік порядний, несеш напевно добру вістку.»

Еще он не закончил спрашивать, как вошел Йонатан, сын Эвьятара. Адония сказал: «Входи! Ты достойный человек и наверняка несешь добрую весть».

Відповів Йонатан і сказав До Адонії: «Зовсім ні! Наш пан, цар Давид, зробив Соломона царем.

Но Йонатан отвечал Адонии: «О нет! Господин наш царь Давид сделал царем Соломона.

Цар послав з ним священика Цадока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетіїв та пелетіїв, і вони посадили його на царського мула,

Царь послал с ним священника Цадока, пророка Натана и Бенаю, сына Ехояды, и керетитов с пелетитами. Они посадили его на царского мула,

а священик Цадок і пророк Натан помазали його в Гіхоні на царя, і звідти пішли назад з веселим криком, і зворушилось усе місто. Ось звідки галас, що ви чули.

а священник Цадок и пророк Натан помазали его в Гихоне, и торжественно вернулись оттуда — вот что за шум ты слышал в городе.

Соломон сів уже на царському престолі,

К тому же Соломон воссел на царский престол,

і царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида, і промовляли: Нехай твій Бог зробить ім'я Соломона славнішим ніж твоє, і нехай возвеличить його престіл над престіл твій! І вклонився сам цар на своєму ліжку.

и царские слуги приходили благословить господина нашего царя Давида с такими словами: “Да прославит Господь имя Соломона превыше твоего имени, да возвеличит его престол превыше твоего престола!” И царь, лежа на постели, присоединился к их мольбе.

Потім додав: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що вчинив мені сьогодні так, що один з моїх сидить на моєму престолі, й очі мої це бачать.»

Так и говорил царь: “Благословен Господь, Бог Израилев, который даровал мне ныне наследника на престоле, и очи мои видели это!”»

Тоді всі, що їх закликав був Адонія, вжахнулись, повставали й порозходились, кожен у свій бік.

Тогда в испуге вскочили все, кто был приглашен к Адонии, и разбежались каждый своей дорогой.

Адонію ж обняв страх перед Соломоном; він устав і пішов, щоб ухопитися за роги жертовника.

Адония устрашился Соломона, отправился к жертвеннику и ухватился за его рога.

І переказано Соломонові: «Он, Адонія, зо страху перед царем Соломоном, ухопив за роги жертовника та й каже: Нехай цар Соломон попереду мені заприсягне, що не стратить свого раба мечем.»

Соломону донесли, что Адония испугался царя Соломона и держится за рога жертвенника, приговаривая: «Пусть теперь же поклянется царь Соломон, что не казнит слугу своего мечом!»

А Соломон на те: «Якщо покаже себе чесним чоловіком, то й волосинка з нього не впаде на землю. Як же знайдеться на ньому якась провина, мусить умерти.»

Соломон ответил: «Если будет вести себя достойно, и волос не упадет с головы его на землю, а если обнаружится за ним некое зло — умрет».

І послав цар Соломон, щоб його взяли від жертовника; і він прийшов і вклонився перед царем Соломоном, а Соломон сказав йому: «Іди до свого дому.»

Царь Соломон послал за ним, и его привели от жертвенника. Он поклонился царю Соломону, и Соломон сказал ему: «ступай домой».

« 24 глава 2 глава »