Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → Перевод Десницкого

Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

Я, Павел, раб Христа Иисуса, призван быть апостолом, избран возвещать Божье Евангелие,

яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

предсказанное в священных Писаниях пророками.

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

Оно возвещает о Сыне Божьем: по плоти он потомок Давида,

установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

а что Он — Сын Божий, показало действие духа святости и воскресение из мертвых Господа нашего Иисуса Христа.

через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

От него мы приняли благодать и апостольство, чтобы во всех народах люди принимали веру в Него,

між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

в том числе и вы, кто призван Иисусом Христом.

усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Итак, я приветствую всех тех в Риме, кто возлюблен Богом, кто призван и свят: благодать и мир вам от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, ведь вера ваша известна по всему миру.

Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

Я служу Богу всем своим духом ради Евангелия Его Сына, и Он мне Свидетель: я непрестанно помню о вас

і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

и в моих молитвах всегда прошу, чтобы было мне дано вас благополучно посетить, если Богу это угодно.

бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

Стремлюсь повидаться с вами и поделиться духовным даром, чтобы вас укрепить,

тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

а точнее — чтобы нам взаимно утешиться верой: мне вашей, а вам — моей.

Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

Не стану скрывать от вас, братья: вот уже сколько раз хотел я отправиться к вам, чтобы увидеть плоды своего служения у вас, как и у других народов. Но еще остаются к тому препятствия.

Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

А я в долгу перед эллинами и варварами, перед мудрецами и невеждами,

тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

и, конечно же, очень бы желал проповедовать Евангелие и вам — тем, кто в Риме.

Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

А Евангелия я не стыжусь, в нем — сила Божья во спасение всякому верующему, сперва иудею, а потом и язычнику.

справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

В Евангелии открывается праведность Бога — от веры и ради веры! — как и написано: «праведный жив будет верой».

Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

Это ведь очевидно: люди попирают истину нечестием, но Бог с небес покарает всякое людское нечестие и неправду.

тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;

Людям известно всё, что только может быть известно о Боге, ведь Он сам это им открыл.

невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

А что невидимо — как Его вечная сила и божественность, — то от создания мира открывается человеку в размышлении о сотворенном Богом мире. Так что нет у людей оправдания:

Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

познав Бога, они не воздали Ему как Богу славу и благодарность, но предались пустым рассуждениям, их неразумные сердца погрузились во мрак.

Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

Называя себя мудрецами, они поглупели,

і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

славу нетленного Бога променяли на идолов в виде тленных людей, птиц, зверей и пресмыкающихся.

Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

Потому и Бог позволил им оставаться в нечистоте, такой желанной для них, и они сами оскверняли собственные тела.

Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

Они променяли истину Божью на ложь, они поклонялись и служили сотворенным вещам вместо Творца — благословен Он вовеки, аминь!

За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

Из-за этого Бог оставил их на волю постыдных страстей. Их женщины ударились в разврат, к тому же противоестественный,

так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

и точно так же мужчины ложились уже не с женщинами, их страстно тянет друг ко другу. Мужчины вступали в позорную связь с мужчинами — так они сами заслуженно наказывали себя за отступничество.

І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

Они не видели пользы в познании Бога — и Бог позволил им творить непотребства, каких они сами безрассудно пожелали.

вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

Вот что у них в изобилии: всякая неправда, злодейство, жадность и порок, зависть, убийство, вражда, ложь, коварство и сплетня,

вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

ругань, богохульство, гордость и надменность. В злых делах они изобретательны, родителям непокорны;

нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

они неразумны, ненадежны, безжалостны и беспощадны.

Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

Зная, что такие дела достойны смертного приговора от Бога, они не только сами так поступают, но и других подговаривают.

« 1 глава 2 глава »