1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Цар Давид постарівся, став ветхий деньми, і хоч як його загортали покривалами, не міг зігрітися.

Царь Давид состарился и достиг преклонных лет. Его укутывали одеждами, но он всё равно не мог согреться.

І кажуть йому його слуги: «Нехай би пошукали нашому добродієві цареві молоду дівчину, нехай би вона царя доглядала й слугувала йому й лежала б при його грудях в ложі, і буде тепло нашому добродієві цареві.»

Тогда слуги сказали ему: — Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нём. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.

От і шукали по всіх околицях Ізраїля гарну дівчину та й знайшли Авішагу, шунамійку, та й привели її до царя.

Они стали искать красивую девушку по всему Израилю, нашли шунамитянку Авишаг и привели её к царю.

Дівчина ж була гарна-прегарна; вона доглядала за царем і служила йому, але цар не спізнав її.

Девушка была очень красива; она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости[1].

Аж ось Адонія, син Хаггіти, запишавшися, почав говорити: «Я буду царювати!» Завів він собі колісниці, коні і п'ятдесят чоловіка, що бігли поперед ним.

Адония, матерью которого была Аггифа, кичливо говорил: «Я буду царем». Он завел у себя колесницы и коней[2], и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

Батько ж його поки жив, ніколи не картав його, запитувавши: «Навіщо ти так чиниш?» А був він також дуже гарний з виду. Мати породила його після Авесалома.

(Его отец никогда не смущал его вопросом: «Почему ты так поступаешь?» Он родился после Авессалома и был очень красив.)

І був він у змові з Йоавом, сином Церуї, та з священиком Евіятаром, і тягли вони за Адоніею.

Адония сговорился с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиатаром, и они поддержали его.

Та священик Цадок, Беная, син Єгояди, і пророк Натан, і Семей, і Реї, і Давидові хоробрі не були за Адоніею.

Но священник Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей и Рей, и воины Давида не встали на сторону Адонии.

Раз якось нарізав Адонія овець, волів і годованих телят коло Слизького Каміння, що біля джерела Рогел, і закликав своїх братів, синів царських, і всіх мужів юдейських, що служили в царя.

Адония принес в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Эн-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближенных из Иудеи,

Пророка ж Натана, Бенаю, хоробрих і Соломона, брата свого, не закликав.

но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу, ни своего брата Соломона.

Тоді Натан сказав до Ветсавії, матері Соломона: «Чи ти чула, що Адонія, син Хаггіти, став царем, а Давид, наш пан, навіть про те й не знає?

Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Соломона: — Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин Давид о том и не знает?

Оце ж раджу тобі: Рятуй твоє життя і життя твого сина Соломона.

Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Соломона.

Піди до царя Давида й скажи йому: Чи ж не сам ти, мій пане-царю, заприсяг був твоїй слугині, казавши: Син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на моєму престолі. Чому ж то Адонія став царем?

Сейчас же пойди к царю Давиду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей служанке, говоря: „Твой сын Соломон непременно будет царем после меня и сядет на моем престоле?“ Так почему же царем стал Адония?»

І оце, як ти ще розмовлятимеш із царем, я ввійду за тобою та й потверджу твої слова.»

Когда ты ещё будешь говорить с царем, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

Ввійшла Ветсавія до царя до покою — цар же був старезний, а Авішага, шунамійка, вслугувала цареві, —

И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунамитянка Авишаг.

припала (Ветсавія) на коліна і вклонилась цареві; цар запитав: «Чого бажаєш?»

Вирсавия склонилась и пала перед царем ниц. — Чего ты хочешь? — спросил царь.

Відказала йому: «Пане мій! Ти заприсяг був твоїй слугині Господом, твоїм Богом: Син твій Соломон буде царем після мене і сяде на моїм престолі.

Она сказала ему: — Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».

А ось Адонія став царем, а ти, добродію мій, царю, про це й не знаєш.

Но вот царем стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.

Він нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх синів царських, священика Евіятара, та Йоава, начальника військ; Соломона ж, твого раба, не закликав.

Он принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священника Авиатара и Иоава, начальника войска, но не пригласил твоего слугу Соломона.

А на тобі, добродію мій, царю, очі всього Ізраїля, щоб ти об'явив їм, хто сяде на престолі добродія мого, царя, після нього.

Господин мой царь, взоры всего Израиля устремлены на тебя, чтобы узнать: кто же сядет на престоле господина моего царя после него?

А то як тільки спочине мій добродій цар із своїми батьками я з моїм сином будемо злочинцями.»

Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Соломона сочтут изменниками.

Коли вона ще розмовляла з царем, увійшов пророк Натан.

Когда она ещё говорила с царем, вошел пророк Нафан.

І сказали цареві: «Ось пророк Натан.» Увійшов він до царя і вклонився цареві обличчям до землі.

Царю доложили: — Здесь пророк Нафан. Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.

Мовив Натан: «Добродію мій, царю! Чи це ти розпорядив: Адонія стане царем після мене і сяде на моїм престолі?

Нафан сказал: — Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?

Бо сьогодні він зійшов у долину, нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх царських синів і військову старшину, й священика Евіятара; он вони їдять і п'ють перед ним, викликуючи: Нехай живе цар Адонія!

Сегодня он пошел и принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»

Мене ж, твого слугу, священика Цадока, Бенаю, сина Єгояди і твого раба Соломона не закликав.

Но меня, твоего слугу, священника Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего слугу Соломона он не пригласил.

Невже ж сталось це за наказом мого добродія царя, і ти не сповістив раба твого, хто, після тебе, сидітиме на престолі добродія мого, царя?»

Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих слуг о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?

І відповів цар Давид і сказав: «Покличте мені Ветсавію!» Увійшла вона до царя й стала перед ним.

Тогда царь Давид сказал: — Позовите ко мне Вирсавию. И она вошла к царю и предстала перед ним.

Цар поклявся і сказав їй: «Так певно, як живе Господь, що визволив мене з усякої біди:

И царь поклялся: — Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,

як заприсяг я тобі Господом, Богом Ізраїля, що син твій Соломон після мене буде царем і що він сидітиме на моєму престолі замість мене, так і зроблю сьогодні.»

я непременно исполню сегодня то, о чем я клялся тебе Господом, Богом Израиля: Соломон, твой сын, станет царем после меня и сядет на моем престоле вместо меня.

Припала Ветсавія на коліна обличчям до землі й уклонилася цареві та й каже: «Нехай добродій мій, цар Давид, живе повіки!»

Вирсавия склонилась, коснувшись лицом земли и, пав ниц перед царем, сказала: — Пусть господин мой царь Давид живет вечно!

І повелів цар Давид: «Покличте мені священика Цадока, пророка Натана, і Бенаю, сина Єгояди.» Як же вони ввійшли до царя,

Царь Давид сказал: — Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая. Те вошли к царю,

сказав їм цар: «Візьміть із собою слуг вашого пана, посадіть Соломона, мого сина, на мого мула, й завезіть його в Гіхон.

и он сказал им: — Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на мою мулицу и доставьте его к источнику Гихон.

Там нехай помаже його царем над Ізраїлем священик Цадок із пророком Натаном. Тоді сурміть та й викрикуйте: нехай жиде цар Соломон!

Там пусть священник Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Израилем. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».

Потім ви вийдете слідом за ним, і він увійде й сяде на моїм престолі й буде царювати над вами замість мене; бо я призначив його князем над Ізраїлем і над Юдою.»

Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Израилем и Иудеей.

Беная ж, син Єгояди, відповів цареві і сказав: «Амінь! Так нехай скаже і Господь, Бог пана мого, царя.

Беная, сын Иодая, ответил царю: — Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина царя.

Як був Господь з моїм паном і царем, так нехай буде і з Соломоном, і нехай звеличить його престіл понад престіл мого пана, царя Давида.»

Как Господь был с моим господином царем, так пусть он будет и с Соломоном, чтобы возвеличить его престол больше престола моего господина, царя Давида!

Тоді священик Цадок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, вкупі з керетіями й пелетіями, посадивши Соломона на мула царя Давида, спустились і повезли його в Гіхон.

И священник Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты[3] пошли, усадили Соломона на мулицу царя Давида и сопроводили его в Гихон.

Священик Цадок узяв рога з миром із намету та й помазав Соломона. І засурмили, і ввесь народ кликав: «Нехай живе цар Соломон!»

Священник Цадок взял из шатра рог с маслом и помазал Соломона. После этого они затрубили в рога, и весь народ закричал: — Да здравствует царь Соломон!

Тоді народ піднявся позад нього, і грали люди на сопілках, і раділи так славно, що аж земля розпадалась від їхнього крику.

Весь народ пошел вслед за ним, играя на свирелях и громко радуясь, так, что земля сотрясалась от шума.

Почув це Адонія вкупі з запрошеними, саме коли скінчили бенкетувати. Почув також Йоав звук трубний та й каже: «Що це за шум розбурханого міста?»

Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: — Что это за шум в городе?

Коли він говорив, надійшов Йонатан, син священика Евіятара. Адонія сказав: «Ходи сюди, ти — чоловік порядний, несеш напевно добру вістку.»

Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священника Авиатара. Адония сказал: — Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.

Відповів Йонатан і сказав До Адонії: «Зовсім ні! Наш пан, цар Давид, зробив Соломона царем.

— Нет, — ответил Ионафан. — Наш господин, царь Давид, сделал царем Соломона.

Цар послав з ним священика Цадока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетіїв та пелетіїв, і вони посадили його на царського мула,

Царь отправил его со священником Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, керетитами и пелетитами, и они усадили его на царскую мулицу,

а священик Цадок і пророк Натан помазали його в Гіхоні на царя, і звідти пішли назад з веселим криком, і зворушилось усе місто. Ось звідки галас, що ви чули.

а священник Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

Соломон сів уже на царському престолі,

Больше того, Соломон сел на царский престол,

і царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида, і промовляли: Нехай твій Бог зробить ім'я Соломона славнішим ніж твоє, і нехай возвеличить його престіл над престіл твій! І вклонився сам цар на своєму ліжку.

а царские приближенные пришли поздравлять нашего господина царя Давида, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Соломона ещё больше, чем твое, и возвеличит его престол больше твоего престола!» Царь поклонился на постели

Потім додав: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що вчинив мені сьогодні так, що один з моїх сидить на моєму престолі, й очі мої це бачать.»

и сказал так: «Слава Господу, Богу Израиля, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

Тоді всі, що їх закликав був Адонія, вжахнулись, повставали й порозходились, кожен у свій бік.

Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

Адонію ж обняв страх перед Соломоном; він устав і пішов, щоб ухопитися за роги жертовника.

А Адония, боясь Соломона, пошел и схватился за рога жертвенника.[4]

І переказано Соломонові: «Он, Адонія, зо страху перед царем Соломоном, ухопив за роги жертовника та й каже: Нехай цар Соломон попереду мені заприсягне, що не стратить свого раба мечем.»

Соломону доложили: — Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».

А Соломон на те: «Якщо покаже себе чесним чоловіком, то й волосинка з нього не впаде на землю. Як же знайдеться на ньому якась провина, мусить умерти.»

Соломон ответил: — Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нём обнаружится зло, он умрет.

І послав цар Соломон, щоб його взяли від жертовника; і він прийшов і вклонився перед царем Соломоном, а Соломон сказав йому: «Іди до свого дому.»

Царь Соломон послал людей, и они привели его от жертвенника. Адония вошел и поклонился царю Соломону, и Соломон сказал: — Ступай домой.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Букв.: царь не познал ее.

5 [2] — Или: колесничих всадников.

38 [3] — Керетиты и пелетиты. Чужеземные наемники, которые, возможно, были царскими телохранителями.

50 [4] — Человек, берущийся за рога жертвенника, которые возвышались с каждого из его четырех углов, считался неприкосновенным.

« 24 глава 2 глава »