1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

Цар Давид став старим, досягнувши похилого віку, і його одягали в теплий одяг, та він не міг зігрітися.

Царь Давид состарился и достиг преклонных лет. Его укутывали одеждами, но он всё равно не мог согреться.

Тож його слуги сказали: Хай пошукають нашому володареві-царю молоду дівчину, і нехай прислуговує цареві, грітиме та спатиме з ним, і наш володар-цар зігріється.

Тогда слуги сказали ему: — Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нём. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.

Тож шукали гарну молоду дівчину в усій країні Ізраїля і знайшли Авісаку, соманітянку, і привели її до царя.

Они стали искать красивую девушку по всему Израилю, нашли шунамитянку Авишаг и привели её к царю.

А дівчина була дуже вродливою. Вона гріла царя і йому прислуговувала, та цар її не пізнав.

Девушка была очень красива; она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости[1].

У той час Адонія, син Анґіти, почав звеличуватися, заявляючи: Я царюватиму! І він зробив собі колісниці, взяв коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним.

Адония, матерью которого была Аггифа, кичливо говорил: «Я буду царем». Он завел у себя колесницы и коней[2], и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

Та його батько ніколи не перешкоджав йому і не запитав: Навіщо ти це вчинив? А він був дуже гарний з вигляду, — його народила мати після Авесалома.

(Его отец никогда не смущал его вопросом: «Почему ты так поступаешь?» Он родился после Авессалома и был очень красив.)

І його дії були погоджені з Йоавом, сином Саруї, і зі священиком Авіятаром, — вони підтримували Адонію.

Адония сговорился с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиатаром, и они поддержали его.

А священик Садок, Ванея, син Йодая, пророк Натан, Семеї, Риї і витязі Давида не були з Адонією.

Но священник Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей и Рей, и воины Давида не встали на сторону Адонии.

Якось Адонія приніс у жертву овець, телят і ягнят біля каменя Зоелета, що був поблизу джерела Роґила, і запросив усіх своїх братів та всіх мужів Юди, слуг царя.

Адония принес в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Эн-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближенных из Иудеи,

А пророка Натана, Ванею, витязів і свого брата Соломона він не покликав.

но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу, ни своего брата Соломона.

Тож Натан звернувся до Вирсавії, матері Соломона, кажучи: Хіба ти не чула, що зацарював Адонія, син Анґіти, а наш володар Давид не знає про це.

Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Соломона: — Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин Давид о том и не знает?

Тепер же іди, я допоможу тобі, — і врятуєш свою душу та душу свого сина Соломона.

Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Соломона.

Давай, увійди до царя Давида і звернешся до нього, промовляючи: Мій володарю-царю, хіба ти не поклявся твоїй рабині, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, він сидітиме на моєму троні! Як же це, що зацарював Адонія?

Сейчас же пойди к царю Давиду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей служанке, говоря: „Твой сын Соломон непременно будет царем после меня и сядет на моем престоле?“ Так почему же царем стал Адония?»

І ось, коли ти ще говоритимеш там із царем, я ввійду після тебе і договорю твої слова.

Когда ты ещё будешь говорить с царем, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

І Вирсавія ввійшла до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і Авісака, соманітянка, прислуговувала цареві.

И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунамитянка Авишаг.

Вирсавія схилилася і поклонилася цареві. А цар запитав: Що тобі є?

Вирсавия склонилась и пала перед царем ниц. — Чего ты хочешь? — спросил царь.

Вона ж відповіла: Володарю мій, царю, ти поклявся твоїй рабині Господом, Богом твоїм, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сяде на мій трон!

Она сказала ему: — Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».

І ось тепер зацарював Адоній, а ти, мій володарю-царю, не знаєш про це!

Но вот царем стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.

Він приніс у жертву телят, ягнят і багато овець, він покликав усіх синів царя, священика Авіятара і володаря війська Йоава, але не покликав твого раба Соломона!

Он принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священника Авиатара и Иоава, начальника войска, но не пригласил твоего слугу Соломона.

А ти, мій володарю-царю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб сповістити їм, хто сидітиме на престолі мого володаря-царя після нього!

Господин мой царь, взоры всего Израиля устремлены на тебя, чтобы узнать: кто же сядет на престоле господина моего царя после него?

І станеться, як тільки засне мій володар-цар зі своїми батьками, то я і мій син Соломон будемо грішними.

Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Соломона сочтут изменниками.

І ось, коли вона ще говорила із царем, прийшов пророк Натан.

Когда она ещё говорила с царем, вошел пророк Нафан.

І цареві сповістили: Ось пророк Натан! І він увійшов перед царя і вклонився цареві — перед ним до землі.

Царю доложили: — Здесь пророк Нафан. Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.

І сказав Натан: Мій володарю-царю, чи ти говорив: Адонія царюватиме після мене, і він сяде на моєму престолі?

Нафан сказал: — Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?

Бо він сьогодні зійшов і приніс у жертву телят, ягнят і багато овець. Він покликав усіх синів царя, володарів війська і священика Авіятара, і ось вони їдять та п’ють перед ним, і сказали: Нехай живе цар Адонія!

Сегодня он пошел и принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»

А мене самого, твого раба, священика Садока, Ванею, сина Йодая, і твого раба Соломона він не покликав.

Но меня, твоего слугу, священника Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего слугу Соломона он не пригласил.

Чи це слово вийшло від мого володаря-царя? І ти не об’явив своєму рабові, хто сяде на престолі мого володаря-царя після нього?

Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих слуг о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?

І відповів Давид, кажучи: Покличте до мене Вирсавію. І вона ввійшла до царя, і стала перед ним.

Тогда царь Давид сказал: — Позовите ко мне Вирсавию. И она вошла к царю и предстала перед ним.

І поклявся цар, запевняючи: Нехай живе Господь, Який спас мою душу з усього пригнічення,

И царь поклялся: — Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,

бо так, як поклявся я тобі Господом, Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі замість мене, так учиню я в цей день.

я непременно исполню сегодня то, о чем я клялся тебе Господом, Богом Израиля: Соломон, твой сын, станет царем после меня и сядет на моем престоле вместо меня.

І схилилася Вирсавія обличчям до землі, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, навіки!

Вирсавия склонилась, коснувшись лицом земли и, пав ниц перед царем, сказала: — Пусть господин мой царь Давид живет вечно!

І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, пророка Натана і Ванею, сина Йодая. І вони ввійшли перед царя.

Царь Давид сказал: — Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая. Те вошли к царю,

І сказав їм цар: Візьміть із собою рабів вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на моє осля і відведіть його в Ґіон,

и он сказал им: — Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на мою мулицу и доставьте его к источнику Гихон.

а там священик Садок і пророк Натан хай помажуть його на царя над Ізраїлем! І затрубите в роги, і скажете: Нехай живе цар Соломон!

Там пусть священник Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Израилем. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».

І він сяде на моєму престолі, і він царюватиме замість мене, і я заповів, щоб він був проводирем над Ізраїлем і Юдою.

Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Израилем и Иудеей.

І відповів Ванея, син Йодая, цареві, кажучи: Нехай буде. Нехай це потвердить Господь, Бог мого володаря-царя!

Беная, сын Иодая, ответил царю: — Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина царя.

Так, як Господь був з моїм володарем-царем, так нехай буде із Соломоном і нехай звеличить його престол вище престолу мого володаря, царя Давида!

Как Господь был с моим господином царем, так пусть он будет и с Соломоном, чтобы возвеличить его престол больше престола моего господина, царя Давида!

І зійшов священик Садок, пророк Натан, Ванея, син Йодая, хереттійці та фелеттійці, і посадили Соломона на осла царя Давида, і повели його в Ґіон.

И священник Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты[3] пошли, усадили Соломона на мулицу царя Давида и сопроводили его в Гихон.

Священик Садок узяв ріг олії з намету і помазав Соломона, і затрубив рогом! А весь народ промовив: Нехай живе цар Соломон!

Священник Цадок взял из шатра рог с маслом и помазал Соломона. После этого они затрубили в рога, и весь народ закричал: — Да здравствует царь Соломон!

І весь народ пішов за ним, вони танцювали в групах і раділи великою радістю, і земля розступилася через їхній голос.

Весь народ пошел вслед за ним, играя на свирелях и громко радуясь, так, что земля сотрясалась от шума.

І почув Адонія і всі, покликані ним, і вони закінчили їсти. А він почув звук рога, і запитав: Що це за звуки, чому місто шумить?

Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: — Что это за шум в городе?

Коли він ще говорив, аж ось прийшов Йонатан, син священика Авіятара. А Адоній сказав: Увійди, бо ти є сильним чоловіком, і звіщаєш добро!

Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священника Авиатара. Адония сказал: — Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.

І відповів Йонатан, кажучи: І справді наш володар, цар Давид, настановив Соломона царем.

— Нет, — ответил Ионафан. — Наш господин, царь Давид, сделал царем Соломона.

Цар послав з ним священика Садока, пророка Натана, Ванею, сина Йодая, хереттійців та фелеттійців, і вони посадили його на осла царя.

Царь отправил его со священником Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, керетитами и пелетитами, и они усадили его на царскую мулицу,

Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя в Ґіоні, і пішли звідти, радіючи, а місто зашуміло. Це — голос, який ви почули.

а священник Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

І Соломон сів на царському престолі,

Больше того, Соломон сел на царский престол,

і ввійшли раби царя поблагословити нашого володаря-царя Давида, проголошуючи: Нехай Бог прославить ім’я Соломона, твого сина, понад твоїм ім’ям, і нехай прославить його престол понад твій престол! І цар поклонився на своєму ліжку.

а царские приближенные пришли поздравлять нашего господина царя Давида, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Соломона ещё больше, чем твое, и возвеличит его престол больше твоего престола!» Царь поклонился на постели

І так сказав цар: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні дозволив, щоб один з моїх нащадків сів на мій престол, і мої очі те бачать!

и сказал так: «Слава Господу, Богу Израиля, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

І жахнулися та перелякалися всі покликані Адонії, і кожний пішов своєю дорогою.

Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

Адонію ж охопив страх перед Соломоном, і він устав, пішов і схопився за роги жертовника.

А Адония, боясь Соломона, пошел и схватился за рога жертвенника.[4]

І Соломонові сповістили про те, доповідаючи: Ось Адонія перелякався царя Соломона і тримається за роги жертовника, заявляючи: Нехай поклянеться мені сьогодні цар Соломон, що не вб’є свого раба мечем!

Соломону доложили: — Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».

А Соломон сказав: Якщо він буде достойною людиною, то ні один його волосок не впаде на землю! Та якщо в ньому знайдеться зло, то він помре!

Соломон ответил: — Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нём обнаружится зло, он умрет.

І цар Соломон послав, і його відвели від жертовника. І він увійшов, і поклонився цареві Соломонові, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!

Царь Соломон послал людей, и они привели его от жертвенника. Адония вошел и поклонился царю Соломону, и Соломон сказал: — Ступай домой.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Букв.: царь не познал ее.

5 [2] — Или: колесничих всадников.

38 [3] — Керетиты и пелетиты. Чужеземные наемники, которые, возможно, были царскими телохранителями.

50 [4] — Человек, берущийся за рога жертвенника, которые возвышались с каждого из его четырех углов, считался неприкосновенным.

« 24 глава 2 глава »