1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

Цар Давид став старим, досягнувши похилого віку, і його одягали в теплий одяг, та він не міг зігрітися.

Когда царь Давид состарился, вошел в преклонные лета, то покрывали его одеждами, но не мог он согреться.

Тож його слуги сказали: Хай пошукають нашому володареві-царю молоду дівчину, і нехай прислуговує цареві, грітиме та спатиме з ним, і наш володар-цар зігріється.

И сказали ему слуги его: «Пусть поищут для господина нашего царя молодую девицу, чтобы она предстояла царю и ходила за ним и лежала с ним — и будет тепло господину нашему царю».

Тож шукали гарну молоду дівчину в усій країні Ізраїля і знайшли Авісаку, соманітянку, і привели її до царя.

И искали красивую девицу во всех пределах израильских, и нашли Ависагу сунамитянку, и привели ее к царю.

А дівчина була дуже вродливою. Вона гріла царя і йому прислуговувала, та цар її не пізнав.

Девица была очень красива, и ходила она за царем, и прислуживала ему; но царь не познал ее.

У той час Адонія, син Анґіти, почав звеличуватися, заявляючи: Я царюватиму! І він зробив собі колісниці, взяв коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним.

Адония, сын Аггифы, возгордившись, говорил: «Я буду царем». И завел себе колесницы, и всадников, и пятьдесят человек скороходов.

Та його батько ніколи не перешкоджав йому і не запитав: Навіщо ти це вчинив? А він був дуже гарний з вигляду, — його народила мати після Авесалома.

Отец же никогда не стеснял его вопросом: «Для чего ты это делаешь?» Он же был очень красив и родился ему после Авессалома.

І його дії були погоджені з Йоавом, сином Саруї, і зі священиком Авіятаром, — вони підтримували Адонію.

И советовался он с Иоавом, сыном Саруии, и с Авиафаром, священником, и они помогали Адонии.

А священик Садок, Ванея, син Йодая, пророк Натан, Семеї, Риї і витязі Давида не були з Адонією.

Но священник Садок и Ванея, сын Иодая, и пророк Нафан, и Семей, и Рисий, и сильные Давида не были на стороне Адонии.

Якось Адонія приніс у жертву овець, телят і ягнят біля каменя Зоелета, що був поблизу джерела Роґила, і запросив усіх своїх братів та всіх мужів Юди, слуг царя.

И заколол Адония овец, и волов, и тельцов у камня Зохелет, что у источника Рогель, и пригласил всех братьев своих, сыновей царя, со всеми иудеями, служившими у царя.

А пророка Натана, Ванею, витязів і свого брата Соломона він не покликав.

Пророка же Нафана, и Ванею, и тех сильных, и Соломона, брата своего, не пригласил.

Тож Натан звернувся до Вирсавії, матері Соломона, кажучи: Хіба ти не чула, що зацарював Адонія, син Анґіти, а наш володар Давид не знає про це.

Тогда Нафан сказал Вирсавии, матери Соломона, говоря: «Слышала ли ты, что Адония, сын Аггифы, сделался царем, а господин наш Давид не знает о том?

Тепер же іди, я допоможу тобі, — і врятуєш свою душу та душу свого сина Соломона.

Теперь, вот, я советую тебе: спасай жизнь твою и жизнь сына твоего Соломона.

Давай, увійди до царя Давида і звернешся до нього, промовляючи: Мій володарю-царю, хіба ти не поклявся твоїй рабині, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, він сидітиме на моєму троні! Як же це, що зацарював Адонія?

Иди и войди к царю Давиду и скажи ему: „Не клялся ли ты, господин мой царь, рабе твоей, говоря: "Сын твой Соломон будет царем после меня, и он сядет на престоле моем"? Почему же воцарился Адония?“

І ось, коли ти ще говоритимеш там із царем, я ввійду після тебе і договорю твої слова.

И вот когда ты еще будешь говорить там с царем, войду и я вслед за тобой и дополню слова твои».

І Вирсавія ввійшла до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і Авісака, соманітянка, прислуговувала цареві.

Вирсавия пошла к царю в спальню; царь был очень стар, и Ависага сунамитянка прислуживала царю.

Вирсавія схилилася і поклонилася цареві. А цар запитав: Що тобі є?

И наклонилась Вирсавия и поклонилась царю; и сказал царь: «Что тебе?»

Вона ж відповіла: Володарю мій, царю, ти поклявся твоїй рабині Господом, Богом твоїм, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сяде на мій трон!

Она сказала ему: «Господин мой царь! Ты клялся рабе твоей Господом, Богом твоим: „Сын твой Соломон будет царствовать после меня, и он сядет на престоле моем“.

І ось тепер зацарював Адоній, а ти, мій володарю-царю, не знаєш про це!

А теперь, вот, Адония воцарился, и ты, господин мой царь, не знаешь о том.

Він приніс у жертву телят, ягнят і багато овець, він покликав усіх синів царя, священика Авіятара і володаря війська Йоава, але не покликав твого раба Соломона!

И заколол он множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских и священника Авиафара, и военачальника Иоава; Соломона же, раба твоего, не пригласил.

А ти, мій володарю-царю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб сповістити їм, хто сидітиме на престолі мого володаря-царя після нього!

Но ты, господин мой, — царь, и глаза всех израильтян устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после него.

І станеться, як тільки засне мій володар-цар зі своїми батьками, то я і мій син Соломон будемо грішними.

Иначе, когда господин мой царь почиет с отцами своими, падет обвинение на меня и на сына моего Соломона».

І ось, коли вона ще говорила із царем, прийшов пророк Натан.

Когда она еще говорила с царем, пришел и пророк Нафан.

І цареві сповістили: Ось пророк Натан! І він увійшов перед царя і вклонився цареві — перед ним до землі.

И сказали царю, говоря: «Вот Нафан, пророк». И вошел он к царю, и поклонился царю лицом до земли.

І сказав Натан: Мій володарю-царю, чи ти говорив: Адонія царюватиме після мене, і він сяде на моєму престолі?

И сказал Нафан: «Господин мой царь! Сказал ли ты: „Адония будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем“?

Бо він сьогодні зійшов і приніс у жертву телят, ягнят і багато овець. Він покликав усіх синів царя, володарів війська і священика Авіятара, і ось вони їдять та п’ють перед ним, і сказали: Нехай живе цар Адонія!

Потому что он ныне сошел, и заколол множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских, и военачальников, и священника Авиафара, и вот, они едят и пьют у него и говорят: «Да живет царь Адония!»

А мене самого, твого раба, священика Садока, Ванею, сина Йодая, і твого раба Соломона він не покликав.

А меня, раба твоего, и священника Садока, и Ванею, сына Иодая, и Соломона, раба твоего, не пригласил.

Чи це слово вийшло від мого володаря-царя? І ти не об’явив своєму рабові, хто сяде на престолі мого володаря-царя після нього?

Не произошло ли это по воле господина моего царя и почему ты не открыл рабу твоему, кто сядет на престоле господина моего царя после него?»

І відповів Давид, кажучи: Покличте до мене Вирсавію. І вона ввійшла до царя, і стала перед ним.

И отвечал царь Давид и сказал: «Позовите ко мне Вирсавию». И вошла она и стала пред царем.

І поклявся цар, запевняючи: Нехай живе Господь, Який спас мою душу з усього пригнічення,

И клялся царь и сказал: «Жив Господь, избавлявший душу мою от всякой беды!

бо так, як поклявся я тобі Господом, Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі замість мене, так учиню я в цей день.

Как я клялся тебе Господом, Богом Израилевым, говоря, что Соломон, сын твой, будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем вместо меня, так я и сделаю это сегодня».

І схилилася Вирсавія обличчям до землі, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, навіки!

И поклонилась Вирсавия лицом до земли, и поклонилась царю и сказала: «Да живет господин мой, царь Давид, вовеки!»

І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, пророка Натана і Ванею, сина Йодая. І вони ввійшли перед царя.

И сказал царь Давид: «Позовите ко мне священника Садока, и пророка Нафана, и Ванею, сына Иодая». И вошли они к царю.

І сказав їм цар: Візьміть із собою рабів вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на моє осля і відведіть його в Ґіон,

И сказал им царь: «Возьмите с собой слуг господина вашего и посадите Соломона, сына моего, на мула моего, и сведите его к Гиону,

а там священик Садок і пророк Натан хай помажуть його на царя над Ізраїлем! І затрубите в роги, і скажете: Нехай живе цар Соломон!

и да помажет его там Садок, священник, и Нафан, пророк, в царя над Израилем, и затрубите трубой и возгласите: „Да живет царь Соломон!“

І він сяде на моєму престолі, і він царюватиме замість мене, і я заповів, щоб він був проводирем над Ізраїлем і Юдою.

Потом проводите его назад, и он придет и сядет на престоле моем; он будет царствовать вместо меня; ему завещал я быть вождем Израиля и Иуды».

І відповів Ванея, син Йодая, цареві, кажучи: Нехай буде. Нехай це потвердить Господь, Бог мого володаря-царя!

И отвечал Ванея, сын Иодая, царю и сказал: «Аминь, да скажет так Господь, Бог господина моего царя!

Так, як Господь був з моїм володарем-царем, так нехай буде із Соломоном і нехай звеличить його престол вище престолу мого володаря, царя Давида!

Как был Господь Бог с господином моим царем, так да будет Он с Соломоном и да возвеличит престол его более престола господина моего, царя Давида!»

І зійшов священик Садок, пророк Натан, Ванея, син Йодая, хереттійці та фелеттійці, і посадили Соломона на осла царя Давида, і повели його в Ґіон.

И пошли Садок, священник, и Нафан, пророк, и Ванея, сын Иодая, и хелефеи, и фелефеи, и посадили Соломона на мула царя Давида, и повели его к Гиону.

Священик Садок узяв ріг олії з намету і помазав Соломона, і затрубив рогом! А весь народ промовив: Нехай живе цар Соломон!

И взял Садок, священник, рог с елеем из скинии и помазал Соломона. И затрубили трубой, и весь народ восклицал: «Да живет царь Соломон!»

І весь народ пішов за ним, вони танцювали в групах і раділи великою радістю, і земля розступилася через їхній голос.

И весь народ провожал Соломона, и играл народ на свирелях, и весьма радовался, так что земля расседалась от криков его.

І почув Адонія і всі, покликані ним, і вони закінчили їсти. А він почув звук рога, і запитав: Що це за звуки, чому місто шумить?

И услышал Адония и все приглашенные им, как только перестали есть; а Иоав, услышав звук трубы, сказал: «Отчего этот шум волнующегося города?»

Коли він ще говорив, аж ось прийшов Йонатан, син священика Авіятара. А Адоній сказав: Увійди, бо ти є сильним чоловіком, і звіщаєш добро!

Еще он говорил, как пришел Ионафан, сын священника Авиафара. И сказал Адония: «Войди; ты — честный человек и несешь добрую весть».

І відповів Йонатан, кажучи: І справді наш володар, цар Давид, настановив Соломона царем.

И отвечал Ионафан и сказал Адонии: «Да, господин наш, царь Давид, поставил Соломона царем;

Цар послав з ним священика Садока, пророка Натана, Ванею, сина Йодая, хереттійців та фелеттійців, і вони посадили його на осла царя.

и послал царь с ним Садока, священника, и Нафана, пророка, и Ванею, сына Иодая, и хелефеев, и фелефеев, и они посадили его на мула царского;

Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя в Ґіоні, і пішли звідти, радіючи, а місто зашуміло. Це — голос, який ви почули.

и помазали его Садок, священник, и Нафан, пророк, в царя в Гионе, и оттуда отправились с радостью, и пришел в движение город. Вот отчего шум, который вы слышите.

І Соломон сів на царському престолі,

И Соломон уже сел на царском престоле.

і ввійшли раби царя поблагословити нашого володаря-царя Давида, проголошуючи: Нехай Бог прославить ім’я Соломона, твого сина, понад твоїм ім’ям, і нехай прославить його престол понад твій престол! І цар поклонився на своєму ліжку.

И слуги царя приходили поздравить господина нашего, царя Давида, говоря: „Бог твой да прославит имя Соломона более твоего имени и да возвеличит престол его более твоего престола“. И поклонился царь на ложе своем,

І так сказав цар: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні дозволив, щоб один з моїх нащадків сів на мій престол, і мої очі те бачать!

и сказал царь так: „Благословен Господь, Бог Израилев, Который сегодня дал сидящего на престоле моем, и очи мои видят это!“»

І жахнулися та перелякалися всі покликані Адонії, і кожний пішов своєю дорогою.

Тогда испугались и встали все приглашенные, которые были у Адонии, и пошли каждый своею дорогою.

Адонію ж охопив страх перед Соломоном, і він устав, пішов і схопився за роги жертовника.

Адония же, боясь Соломона, встал и пошел и ухватился за рога жертвенника.

І Соломонові сповістили про те, доповідаючи: Ось Адонія перелякався царя Соломона і тримається за роги жертовника, заявляючи: Нехай поклянеться мені сьогодні цар Соломон, що не вб’є свого раба мечем!

И донесли Соломону, говоря: «Вот Адония боится царя Соломона, и вот он держится за рога жертвенника, говоря: „Пусть поклянется мне теперь царь Соломон, что он не умертвит раба своего мечом“».

А Соломон сказав: Якщо він буде достойною людиною, то ні один його волосок не впаде на землю! Та якщо в ньому знайдеться зло, то він помре!

И сказал Соломон: «Если он будет человеком честным, то ни один волос его не упадет на землю; если же найдется в нем лукавство, то умрет».

І цар Соломон послав, і його відвели від жертовника. І він увійшов, і поклонився цареві Соломонові, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!

И послал царь Соломон, и привели его от жертвенника. И он пришел и поклонился царю Соломону. И сказал ему Соломон: «Иди в дом свой».

« 24 глава 2 глава »