Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, — двенадцати коленам, находящимся в рассеянии: радоваться.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

С великой радостью принимайте, братья мои, когда впадаете в различные искушения,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

зная, что испытание вашей веры производит терпение;

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

терпение же должно иметь совершенное действие, чтобы вы были совершенны во всей полноте, без всякого недостатка.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Если же у кого из вас недостает мудрости, да просит у Бога, дающего всем просто и без упреков, — и дастся ему.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Но да просит с верой, нисколько не сомневаясь, потому что сомневающийся подобен морской волне, ветром поднимаемой и развеваемой.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Да не думает такой человек получить что-нибудь от Господа.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

Человек с двоящимися мыслями не тверд во всех путях своих.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Да хвалится брат униженный высотой своей,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

а богатый — унижением своим, потому что он прейдет, как цвет на траве.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Восходит солнце, наступает зной и иссушает траву, цвет ее опадает, исчезает красота вида ее; так увядает и богатый в путях своих.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Блажен человек, который переносит искушение, потому что, будучи испытан, он получит венец жизни, который обещал Господь любящим Его.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

В искушении никто не говори: «Бог меня искушает»; потому что Бог не искушается злом и Сам не искушает никого,

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственной похотью;

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не обманывайтесь, братья мои возлюбленные!

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Всякое даяние доброе и всякий дар совершенный нисходит свыше, от Отца светил, у Которого нет ни изменения и ни тени перемены.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Восхотев, родил Он нас словом истины, чтобы нам быть неким начатком Его созданий.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Итак, братья мои возлюбленные, всякий человек да будет скор на слышание, медлен на слова, медлен на гнев,

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

ибо гнев человека не творит правды Божьей.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Поэтому, отложив всякую нечистоту и остаток злобы, в кротости примите насаждаемое слово, могущее спасти ваши души.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Будьте же исполнителями слова, а не слушателями только, обманывающими самих себя.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Ибо, кто слушает слово и не исполняет, тот подобен человеку, рассматривающему природные черты лица своего в зеркале:

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

он посмотрел на себя, отошел и тотчас забыл, каков он.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Но кто вникнет в закон совершенный, закон свободы, и пребудет в нем, тот, будучи не слушателем забывчивым, но исполнителем дела, блажен будет в своих действиях.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Если кто из вас думает, что он благочестив, и не обуздывает своего языка, но обольщает свое сердце, у того пустое благочестие.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Чистое и непорочное благочестие пред Богом и Отцом есть то, чтобы призирать сирот и вдов в их скорбях и хранить себя неоскверненным от мира.

« 28 глава 2 глава »