Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Чарняўскага 2017

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Якуб, слуга Бога і Госпада Ісуса Хрыста, вітае дванаццаць пакаленняў, што ў расцярушанні.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Браты мае! Уважайце сабе за вялікую радасць, калі трапляеце ў розныя спакусы.

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

Ведайце, што выпрабаванне веры вашай выклікае цярплівасць.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Цярплівасць жа будзе мець дасканалае дзеянне, каб вы былі дасканалымі ды беззаганнымі, без ніякіх недахопаў.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Калі ж каму з вас не хапае мудрасці, хай просіць яе ў Бога, Які дае ўсім шчодра і без дакораў, і будзе дадзена яму.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Хай жа ён просіць з вераю, ані крыху не сумняваючыся, бо хто сумняваецца, той падобны да марской хвалі, якую вецер падымае і ганяе.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Хай гэткі чалавек не спадзяецца атрымаць што-колечы ад Госпада,

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

чалавек дваісты ў душы, нетрывалы на ўсіх сваіх шляхах.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Хай пакорны брат ганарыцца сваім узвышэннем,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

а багаты — сваім прыніжэннем, бо праміне ён, як краска палявая.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Бо ўзышло ўпальнае сонца і высушыла траву, ды апала краска яе, і знік прыгожы выгляд яе. Так і багаты змарнее на шляхах сваіх.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Шчасны чалавек, які выстаіць у спакусе, бо па выпрабаванні атрымае вянок жыцця, які абяцае Бог тым, што любяць Яго.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Хай ніхто спакушаны не кажа: «Бог мяне спакушае», бо Бог не спакушаецца ліхам ды Сам нікога не спакушае.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Спакушаецца кожны сваёй пажадлівасцю, захоплены яе прывабнасцю.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

А пажадлівасць, пачаўшы, спараджае грэх, а грэх, калі бывае ўчынены, спараджае смерць.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не дапускайце аблуд, браты мае найдаражэйшыя!

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Усякае дабро, што нам даецца, ды ўсякі дар дасканалы з вышыні ад Айца святла сыходзіць, у Якога няма перамены, ані ценю зменнасці.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Нарадзіў Ён нас словам праўды з уласнай волі, каб былі мы першакамі Яго стварэнняў.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Ведайце, браты мае дарагія: хай кожны чалавек будзе хуткі да слухання, павольны да гутаркі ды няскоры да злосці.

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

Бо злосць чалавека не спрычыняецца да справядлівасці Божай.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Таму адкіньце ўсякі бруд і лішнюю злосць і з пакораю прымайце засеянае слова, каторае можа збавіць душы вашы.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Будзьце выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія саміх сябе ашукваюць.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Бо калі хто толькі слухае слова, а не выконвае яго, ён падобны да чалавека, які аглядае прыроджанае аблічча сваё ў люстэрку;

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

бо ён паглядзеў на сябе, і адышоўся, і зараз забыўся, якім ён быў.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Хто ж пранікне ў дасканалы закон свабоды і вытрывае ў ім, той станецца не слухачом, які забываецца, але выканаўцам справы, і шчасны будзе ў сваёй дзейнасці.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Калі сярод вас хто думае, што ён пабожны, а не трымае языка свайго, ашукваючы сэрца сваё, таго пабожнасць пустая.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Пабожнасць праўдзівая і беззаганная перад Богам і Айцом вось якая: апекавацца над сіротамі і ўдовамі, дапамагаючы ў іх бедах, ды ўсцерагчыся беззаганным ад гэтага свету.

« 28 глава 2 глава »