Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Яна Станкевіча

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Якаў, нявольнік Божы і Спадара Ісуса Хрыста, двананцацём плямёнам у расьцярушэньню,— здарованьне.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

За ўсю радасьць майце, браты мае, як упадаеце ў розныя дазнаньні,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

Ведаючы, што прабаваньне веры вашае вытварае цярплівосьць;

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

А цярплівосьць няхай вырабляе дасканальнае дзеяньне, каб вы былі дасканальныя а супоўныя, бязь ніякае нястачы.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Калі ж у каго з вас не стаець мудрасьці, няхай просе ў Бога, Каторы даець усім шчодра і ня ўпікае, — і дасца яму.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Але няхай просе зь вераю, ані не сумляючыся, бо хто сумляецца, тый падобны да морскае хвалі, ветрам узьніманай а разьвяванай.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Дык няхай такая людзіна не гадае, што яна адзяржыць што-колечы ад Спадара.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

Людзіна з дваячнымі думкамі не кажначасная ў вусіх дарогах сваіх.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Няхай хваліцца брат паніжаны вывышэньням сваім,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

А багаты — паніжэньням сваім, бо ён мінець, як краса на траве.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Усходзе сонца з палючым вадам сваім, і трава ссохла, і краса ейная апала, і харашыня выгляду ейнага шчэзла; так і багаты зьвяне ў дарогах сваіх.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Дабраславёная людзіна, каторая вытрывала дазнаньні, бо, будучы выпрабаваная, адзяржыць карону жыцьця, што Ён абяцаў тым, каторыя любяць Яго.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Няхай ніхто, прабаваны, ня кажа: «Я спакушаны Богам», бо Бог ня можа быць спакушаны ліхам, і Ён Сам нікога не спакушае,

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Але кажны спакушаецца собскімі жадлівасьцьмі сваімі, каторыя яго захапляюць а надзяць.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

Жадлівасьць жа, пачаўшы, родзе грэх; а супоўна разьвіты грэх прыводзе да сьмерці.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Ня блудзіце, браты мае любовыя.

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Кажнае добрае даньне і кажны дасканальны дар зыходзе з гары, ад Айца сьвятліні, у Каторага няма зьмены ані сьценю адвярненьня.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Подле собскае волі Свае зрадзіў Ён нас словам праўды, каб мы былі некатрым пачаткам стварэньняў Ягоных.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Дык, браты мае любовыя, няхай кажная людзіна будзе борздая да слуханьня, памальная да гавары, памальная да гневу;

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

Бо гнеў людзкі ня чыне справядлівасьці Божае.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Затым, адхінуўшы кажную бруду і збуялае сердаво, у лагоднасьці прыміце саджанае слова, каторае можа спасьці душы вашы.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Але будзьце дзейнікамі Слова, а ня слухачымі толькі, што зводзяць самых сябе.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Бо слухачы Слова, а ня дзейнік, падобны да людзіны, што прыроджаныя рысы віду свайго разглядае ў глядзелцы;

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

Бо ён паглядзеў на сябе і адышоў, і якга забыўся, якоў ён.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Бо хто ўцеміцца ў дасканальнае права, права свабоды, і трывае ў ім, будучы не забудзькам слухачым, але дзейнікам учынку, тый будзе дабраславёны ў вучынку сваім.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Калі хто думае празь сябе, што ён набожны, ня кілзаючы языка свайго, але зводзячы сэрца свае, у тога набожнасьць пустая.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Чыстая а беззаганная набожнасьць перад Богам а Айцом ё гэта: давядацца сіротаў а ўдоваў у ватугах іхных, дзяржаць сябе незабрудзяненым ад сьвету.

« 28 глава 2 глава »