Суддів 1 глава

Книга Суддів
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.

После смерти Иисуса израильтяне спросили Господа: — Кому из нас первым идти воевать с хананеями?

А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!

Господь ответил: — Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.

Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.

Тогда воины Иуды сказали своим братьям симеонитам: — Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю. И симеониты пошли с ними.

Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.

Когда Иуда со своими людьми вышел на бой, Господь отдал хананеев и ферезеев в их руки, и они сразили в Везеке десять тысяч человек.

У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.

Там они и нашли Адони-Везека, сразились с ним и разбили хананеев и ферезеев.

Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.

Адони-Везек бежал, но они погнались за ним, схватили его и отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.

Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.

Адони-Везек сказал: — Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал. Его отвели в Иерусалим, где он и умер.

Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.

Воины Иуды напали на Иерусалим и взяли его. Они предали город мечу и огню.

Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.

После этого воины Иуды отправились на битву с хананеями, которые жили в нагорьях, в Негеве и в западных предгорьях.

Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.

Они выступили против хананеев Хеврона (прежде он назывался Кирьят-Арба) и разбили Шешая, Ахимана и Талмая[1].

А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.

Оттуда они пошли на жителей Давира (который прежде назывался Кирьят-Сефер).

І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.

Халев сказал: — Я отдам свою дочь Ахсу в жёны тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.

І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.

Отниил, сын младшего брата Халева Кеназа,[2] взял его, и Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу.

І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?

Однажды, по дороге к отцу, она говорила с Отниилом, чтобы просить у её отца поле. Когда она слезла со своего осла, Халев спросил её: — Чего ты хочешь?

Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.

Она ответила: — Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды. И Халев дал ей верхние и нижние источники.

І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.

Потомки тестя Моисея, кенея, пошли с народом Иуды из города Пальм[3] в пустыню Иуды, что в Негеве рядом с городом Арадом, и поселились среди народа.

А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.

Воины Иуды пошли со своими братьями симеонитами, напали на хананеев, которые жили в Цефате, и полностью уничтожили[4] город. Поэтому он получил название «Хорма».[5]

Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.

Ещё воины Иуды взяли[6] Газу, Ашкелон и Экрон с их окрестностями.

Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.

Господь был с воинами Иуды. Они овладели нагорьями, но не смогли прогнать жителей долин, потому что у тех были железные колесницы.

А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.

Как и обещал Моисей, Хеврон был отдан Халеву, который прогнал оттуда троих сыновей Анака.

Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.

Вениамитяне не смогли выселить иевусеев, которые жили в Иерусалиме; иевусеи живут там с вениамитянами до сегодняшнего дня.

А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.

Дом Иосифа напал на Вефиль, и Господь был с ними.

Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.

Когда они послали лазутчиков разведать Вефиль (прежде он назывался Луз),

А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!

лазутчики увидели мужчину, выходящего из города, и сказали ему: — Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.

І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.

Он показал им, и они предали город мечу, но пощадили того человека и всю его семью.

І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.

Этот человек пошел в землю хеттов, где построил город, который назвал Луз — так он называется и до сегодняшнего дня.

Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.

Но Манассия не прогнал жителей Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Ивлеама и Мегиддо и окрестных деревень, и в этой земле продолжали жить хананеи.

Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.

Когда Израиль окреп, они сделали хананеев подневольными, но не изгнали их полностью.

І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.

И Ефрем не прогнал хананеев, которые жили в городе Гезере, и хананеи продолжали жить там среди них.

А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.

И Завулон не прогнал хананеев, живших в Китроне и в Нагалоле, которые остались среди них, но сделались подневольными.

Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.

И Асир не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова;

Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.

и поэтому народ Асира жил среди хананеев, обитателей той земли.

І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.

И Неффалим не прогнал жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа: неффалимиты жили среди хананеев, обитателей той земли, а жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа сделали подневольными.

І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.

Данитянам аморреи отрезали путь с нагорий в долину.

І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.

Аморреи продолжали жить на горе Херес, в городе Айялоне и поселении Шаалвиме, но когда сила дома Иосифа возросла, они тоже стали подневольными.

Ось границя Аморея: Ідумей, вгорі над Акравіном на Камені й вище.

Граница аморреев шла от Скорпионовой возвышенности[7], от Селы и далее.

Примечания:

Новый русский перевод

10 [1] — Это были потомки Анака (см. ст. 20), род которого был известен своим высоким ростом и наводил страх на израильтян (см. Чис 13:22; Нав 15:14).

13 [2] — Или: « Отниил, потомок Кеназа, младший брат Халева…»

16 [3] — В знач.: «Иерихон».

17 [4] — См. Исх 22:20 и сноску к нему.

17 [5] — Хорма означает: уничтожение.

18 [6] — В других древн. переводах: « Воины Иуды еще не взяли…»

36 [7] — Или: возвышенности Акраббим.

« 24 глава 2 глава »