Суддів 1 глава

Книга Суддів
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.

По сме́рти Иису́са вопроша́ли сыны́ Изра́илевы Го́спода, говоря́: кто из нас пре́жде пойдёт на Ханане́ев — воева́ть с ни́ми?

А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!

И сказа́л Госпо́дь: Иу́да пойдёт; вот, Я предаю́ зе́млю в ру́ки его́.

Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.

Иу́да же сказа́л Симео́ну, бра́ту своему́: войди́ со мно́ю в жре́бий мой, и бу́дем воева́ть с Ханане́ями; и я войду́ с тобо́ю в твой жре́бий. И пошёл с ним Симео́н.

Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.

И пошёл Иу́да, и преда́л Госпо́дь Ханане́ев и Ферезе́ев в ру́ки их, и поби́ли они́ из них в Везе́ке де́сять ты́сяч челове́к.

У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.

В Везе́ке встре́тились они́ с Адони́-Везе́ком, срази́лись с ним и разби́ли Ханане́ев и Ферезе́ев.

Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.

Адони́-Везе́к побежа́л, но они́ погна́лись за ним и пойма́ли его́ и отсекли́ больши́е па́льцы на рука́х его́ и на нога́х его́.

Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.

Тогда́ сказа́л Адони́-Везе́к: се́мьдесят царе́й с отсечёнными на рука́х и на нога́х их больши́ми па́льцами собира́ли кро́хи под столо́м мои́м; как де́лал я, так и мне возда́л Бог. И привели́ его́ в Иерусали́м, и он у́мер там.

Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.

И воева́ли сыны́ Иу́дины про́тив Иерусали́ма и взя́ли его́, и порази́ли его́ мечо́м и го́род преда́ли огню́.

Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.

Пото́м пошли́ сыны́ Иу́дины воева́ть с Ханане́ями, кото́рые жи́ли на гора́х и на полу́денной земле́ и на ни́зменных места́х.

Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.

И пошёл Иу́да на Ханане́ев, кото́рые жи́ли в Хевро́не (и́мя же Хевро́ну бы́ло пре́жде Кириа́ф-Арбы́), и порази́ли Шеша́я, Ахима́на и Фалма́я.

А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.

Отту́да пошёл он про́тив жи́телей Дави́ра; и́мя Дави́ру бы́ло пре́жде Кириа́ф-Сефе́р.

І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.

И сказа́л Хале́в: кто порази́т Кириа́ф-Сефе́р и возьмёт его́, тому́ отда́м Ахсу́, дочь мою́, в жену́.

І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.

И взял его́ Гофонии́л, сын Кена́за, мла́дшего бра́та Хале́вова, и Хале́в отда́л в жену́ ему́ Ахсу́, дочь свою́.

І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?

Когда́ надлежа́ло ей идти́, Гофонии́л научи́л её проси́ть у отца́ её по́ле, и она́ сошла́ с осла́. Хале́в сказа́л ей: что тебе́?

Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.

Ахса́ сказа́ла ему́: дай мне благослове́ние; ты дал мне зе́млю полу́денную, дай мне и исто́чники воды́. И дал ей Хале́в исто́чники ве́рхние и исто́чники ни́жние.

І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.

И сыны́ Иофо́ра Кенея́нина, те́стя Моисе́ева, пошли́ из го́рода Пальм с сына́ми Иу́диными в пусты́ню Иу́дину, кото́рая на юг от Ара́да, и пришли́ и посели́лись среди́ наро́да.

А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.

И пошёл Иу́да с Симео́ном, бра́том свои́м, и порази́ли Ханане́ев, жи́вших в Цефа́фе, и преда́ли его́ закля́тию, и оттого́ называ́ется го́род сей Хо́рма.

Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.

Иу́да взял та́кже Га́зу с преде́лами её, Аскало́н с преде́лами его́, и Екро́н с преде́лами его́.

Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.

Госпо́дь был с Иу́дою, и он овладе́л горо́ю; но жи́телей доли́ны не мог прогна́ть, потому́ что у них бы́ли желе́зные колесни́цы.

А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.

И отда́ли Хале́ву Хевро́н, как говори́л Моисе́й, и изгна́л он отту́да трёх сыно́в Ена́ковых.

Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.

Но Иевусе́ев, кото́рые жи́ли в Иерусали́ме, не изгна́ли сыны́ Вениами́новы, и живу́т Иевусе́и с сына́ми Вениами́на в Иерусали́ме до сего́ дня.

А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.

И сыны́ Ио́сифа пошли́ та́кже на Вефи́ль, и Госпо́дь был с ни́ми.

Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.

и высма́тривали сыны́ Ио́сифовы Вефи́ль (и́мя же го́роду бы́ло пре́жде Луз).

А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!

И уви́дели стра́жи челове́ка, иду́щего из го́рода, и сказа́ли ему́: покажи́ нам вход в го́род, и сде́лаем с тобо́ю ми́лость.

І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.

Он показа́л им вход в го́род, и порази́ли они́ го́род мечо́м, а челове́ка сего́ и всё родство́ его́ отпусти́ли.

І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.

Челове́к сей пошёл в зе́млю Хетте́ев, и постро́ил го́род и нарёк и́мя ему́ Луз. Э́то и́мя его́ до сего́ дня.

Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.

И Мана́ссия не вы́гнал жи́телей Бефса́на и зави́сящих от него́ городо́в, Фаана́ха и зави́сящих от него́ городо́в, жи́телей До́ра и зави́сящих от него́ городо́в, жи́телей Ивлеа́ма и зави́сящих от него́ городо́в, жи́телей Мегиддо́на и зави́сящих от него́ городо́в; и оста́лись Ханане́и жить в земле́ сей.

Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.

Когда́ Изра́иль пришёл в си́лу, тогда́ сде́лал он Ханане́ев да́нниками, но изгна́ть не изгна́л их.

І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.

И Ефре́м не изгна́л Ханане́ев, живу́щих в Га́зере; и жи́ли Ханане́и среди́ их в Га́зере.

А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.

И Завуло́н не изгна́л жи́телей Китро́на и жи́телей Нагло́ла, и жи́ли Ханане́и среди́ их и плати́ли им дань.

Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.

И Аси́р не изгна́л жи́телей А́кко и жи́телей Сидо́на и Ахла́ва, Ахзи́ва, Хе́лвы, Афе́ка и Рехо́ва.

Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.

И жил Аси́р среди́ Ханане́ев, жи́телей земли́ той, и́бо не изгна́л их.

І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.

И Неффали́м не изгна́л жи́телей Вефсами́са и жи́телей Бефана́фа и жил среди́ Ханане́ев, жи́телей земли́ той; жи́тели же Вефсами́са и Бефана́фа бы́ли его́ да́нниками.

І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.

И стесни́ли Аморре́и сыно́в Да́новых в гора́х, и́бо не дава́ли им сходи́ть на доли́ну.

І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.

И оста́лись Аморре́и жить на горе́ Хере́с, в Аиало́не и Шаалви́ме; но рука́ сыно́в Ио́сифовых одоле́ла Аморре́ев, и сде́лались они́ да́нниками им.

Ось границя Аморея: Ідумей, вгорі над Акравіном на Камені й вище.

Преде́лы Аморре́ев от возвы́шенности Акрави́м и от Селы́ простира́лись и да́лее.

« 24 глава 2 глава »