2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Хоменка → New International Version

По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.

After the death of Saul, David returned from striking down the Amalekites and stayed in Ziklag two days.

Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.

On the third day a man arrived from Saul’s camp with his clothes torn and dust on his head. When he came to David, he fell to the ground to pay him honor.

Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”

“Where have you come from?” David asked him. He answered, “I have escaped from the Israelite camp.”

Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”

“What happened?” David asked. “Tell me.” “The men fled from the battle,” he replied. “Many of them fell and died. And Saul and his son Jonathan are dead.”

Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”

Then David said to the young man who brought him the report, “How do you know that Saul and his son Jonathan are dead?”

Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.

“I happened to be on Mount Gilboa,” the young man said, “and there was Saul, leaning on his spear, with the chariots and their drivers in hot pursuit.

Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.

When he turned around and saw me, he called out to me, and I said, ‘What can I do?’

І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.

“He asked me, ‘Who are you?’ “ ‘An Amalekite,’ I answered.

Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.

“Then he said to me, ‘Stand here by me and kill me! I’m in the throes of death, but I’m still alive.’

І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”

“So I stood beside him and killed him, because I knew that after he had fallen he could not survive. And I took the crown that was on his head and the band on his arm and have brought them here to my lord.”

Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.

Then David and all the men with him took hold of their clothes and tore them.

І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.

They mourned and wept and fasted till evening for Saul and his son Jonathan, and for the army of the Lord and for the nation of Israel, because they had fallen by the sword.

Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”

David said to the young man who brought him the report, “Where are you from?” “I am the son of a foreigner, an Amalekite,” he answered.

Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”

David asked him, “Why weren’t you afraid to lift your hand to destroy the Lord’s anointed?”

Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.

Then David called one of his men and said, “Go, strike him down!” So he struck him down, and he died.

Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”

For David had said to him, “Your blood be on your own head. Your own mouth testified against you when you said, ‘I killed the Lord’s anointed.’ ”

Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;

David took up this lament concerning Saul and his son Jonathan,

він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в “Книзі Праведного”, — тож примовляв він:

and he ordered that the people of Judah be taught this lament of the bow (it is written in the Book of Jashar):

“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?

“A gazellea lies slain on your heights, Israel. How the mighty have fallen!

Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!

“Tell it not in Gath, proclaim it not in the streets of Ashkelon, lest the daughters of the Philistines be glad, lest the daughters of the uncircumcised rejoice.

Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,

“Mountains of Gilboa, may you have neither dew nor rain, may no showers fall on your terraced fields.b For there the shield of the mighty was despised, the shield of Saul — no longer rubbed with oil.

лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.

“From the blood of the slain, from the flesh of the mighty, the bow of Jonathan did not turn back, the sword of Saul did not return unsatisfied.

Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.

Saul and Jonathan — in life they were loved and admired, and in death they were not parted. They were swifter than eagles, they were stronger than lions.

Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.

“Daughters of Israel, weep for Saul, who clothed you in scarlet and finery, who adorned your garments with ornaments of gold.

Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.

“How the mighty have fallen in battle! Jonathan lies slain on your heights.

Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.

I grieve for you, Jonathan my brother; you were very dear to me. Your love for me was wonderful, more wonderful than that of women.

Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”

“How the mighty have fallen! The weapons of war have perished!”

« 31 глава 2 глава »