2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → New International Version

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Paul, an apostle of Christ Jesus by the will of God, and Timothy our brother, To the church of God in Corinth, together with all his holy people throughout Achaia:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Grace and peace to you from God our Father and the Lord Jesus Christ.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Praise be to the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassion and the God of all comfort,

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

who comforts us in all our troubles, so that we can comfort those in any trouble with the comfort we ourselves receive from God.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

For just as we share abundantly in the sufferings of Christ, so also our comfort abounds through Christ.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

If we are distressed, it is for your comfort and salvation; if we are comforted, it is for your comfort, which produces in you patient endurance of the same sufferings we suffer.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

And our hope for you is firm, because we know that just as you share in our sufferings, so also you share in our comfort.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

We do not want you to be uninformed, brothers and sisters,a about the troubles we experienced in the province of Asia. We were under great pressure, far beyond our ability to endure, so that we despaired of life itself.

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Indeed, we felt we had received the sentence of death. But this happened that we might not rely on ourselves but on God, who raises the dead.

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

He has delivered us from such a deadly peril, and he will deliver us again. On him we have set our hope that he will continue to deliver us,

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

as you help us by your prayers. Then many will give thanks on our behalf for the gracious favor granted us in answer to the prayers of many.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

Now this is our boast: Our conscience testifies that we have conducted ourselves in the world, and especially in our relations with you, with integrityb and godly sincerity. We have done so, relying not on worldly wisdom but on God’s grace.

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

For we do not write you anything you cannot read or understand. And I hope that,

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

as you have understood us in part, you will come to understand fully that you can boast of us just as we will boast of you in the day of the Lord Jesus.

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

Because I was confident of this, I wanted to visit you first so that you might benefit twice.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

I wanted to visit you on my way to Macedonia and to come back to you from Macedonia, and then to have you send me on my way to Judea.

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Was I fickle when I intended to do this? Or do I make my plans in a worldly manner so that in the same breath I say both “Yes, yes” and “No, no”?

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

But as surely as God is faithful, our message to you is not “Yes” and “No.”

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us — by me and Silasc and Timothy — was not “Yes” and “No,” but in him it has always been “Yes.”

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

For no matter how many promises God has made, they are “Yes” in Christ. And so through him the “Amen” is spoken by us to the glory of God.

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Now it is God who makes both us and you stand firm in Christ. He anointed us,

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

set his seal of ownership on us, and put his Spirit in our hearts as a deposit, guaranteeing what is to come.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

I call God as my witness — and I stake my life on it — that it was in order to spare you that I did not return to Corinth.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

Not that we lord it over your faith, but we work with you for your joy, because it is by faith you stand firm.

« 16 глава 2 глава »