2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Павел, Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Тимофей — Божьей церкви в Коринфе, всему святому народу повсюду в Ахайе:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа — Отец милосердный, Бог заступник.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Он заступается за нас во всех наших бедах, чтобы и нам за тех, кто в беде, заступиться, предоставить им защиту, которая у нас самих от Бога.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

С возрастанием тяжести наших страданий ради Христа растет и заступничество Христа.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

Мы свои беды терпим ради вашего спокойствия, вашего спасения. Нам дается защита, и с ней мы идем к вам, чтобы заступиться и помочь вам перенести страдания, претерпеваемые и нами.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Наша надежда на вас основательна, потому что и страдания, и заступничество у нас с вами общие. Это мы помним.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Не хотим умолчать, братья, о прискорбном случае, постигшем нас в Азии, когда справиться с бедой было сверх наших сил и мы уже не чаяли остаться в живых.

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Но смертный приговор для того и маячил перед нами, чтобы мы полагались не на самих себя, а только на Бога, воскрешающего мертвых.

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

Он нас от верной смерти избавил и избавляет. Надеемся, что и еще избавит.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Об этом сотворите молитву. Пусть будет много молитв. Благодарите за милость, дарованную нам по ходатайству множества уст.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

Отрадно сознавать, что наша совесть не расходится с тем, как мы жили в мире и, конечно, у вас. Нами руководила не мудрость из головы, а Божья благодать, простота и чистая Божья искренность.

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

Я ничего такого не пишу, что могло бы при чтении оказаться выше вашего понимания. Надеюсь, что вы всё поймете.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

Да вы для начала уже и поняли, что в День Господа нашего Иисуса мы — ваша заслуга, как и вы — наша.

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

С этими мыслями я намеревался прийти сначала к вам, чтобы смог повториться ваш счастливый случай,

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

И от вас идти далее в Македонию, затем из Македонии снова к вам. И тогда вы проводили бы меня в Иудею.

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Может показаться, что я вас обманул. Или принимал решение на авось. Нет, я не из тех, кто говорит одно, а думает другое.

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Видит Бог, наше обещание не было таким: не то да, не то нет.

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

Мы, то есть я, Сильван и Тимофей, возвещали у вас Сына Божьего Иисуса Христа, а у Него никогда не было этого «да-нет», только «да».

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Сколько бы ни было обетований Божьих, все они по сути Христа — да. Через Него и от нас Богу во славу Божью — аминь!

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Наш с вами союз с Христом утверждает Бог. Он и помазал нас.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Он наложил на нас печать собственности и сообщил нашим сердцам уверениe Духа.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Бога призываю в свидетели моей души, что щадил вас, не торопясь до сих пор вернуться в Коринф.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

И дело не в вашей вере. Тут мы диктовать не беремся — это радость нашей совместной работы. Вера — ваша сильная сторона.

« 16 глава 2 глава »