2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Слово Жизни

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

От Павла, по Божьей воле апостола Христа Иисуса, и от брата Тимофея. Церкви Божьей в Коринфе и всем святым в Aхайе.

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Пусть с вами будут благодать и мир от Бога Отца и Господа Иисуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Слава Богу и Отцу Господа нашего Иисуса Христа, Отцу милосердия и Богу всяческого утешения.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Он утешает нас во всех наших тяготах, чтобы и мы, в свою очередь, могли утешить других в их горе тем утешением, которым Бог утешает нас.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

Потому что как мы участвуем в великих страданиях Христа, так же мы получаем от Христа и великое утешение.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

Если нам в жизни трудно, то трудности мы переносим ради вашего утешения и спасения. Утешение, которое мы получаем, тоже дается нам ради вашего утешения. Оно поможет и вам стойко перенести те же страдания, которые приходится переносить нам.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Мы твердо надеемся на вас и знаем, что как вы разделяете с нами наши страдания, так разделяете и наше утешение.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Братья, я хочу, чтобы вы знали о том, что мы пережили в Aсии. Там было настолько трудно, что мы потеряли надежду остаться в живых.

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Казалось, что мы уже получили смертный приговор, но так было для того, чтобы мы научились полагаться не на себя, а на Бога, который воскрешает мертвых.

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

Он избавил нас от смертельной опасности и еще не раз избавит. На Него мы надеемся, и Он спасет нас.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Только вы помогайте нам своими молитвами, чтобы многие возблагодарили Бога за то, что Он был так милостив к нам по их молитвам.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

Мы хвалимся тем — и наша совесть может быть этому порукой, — что мы и в жизни, и в особенности в наших отношениях с вами, поступали искренне и свято, и это нам было дано от Бога. Мы поступали не по "мудрости" этого мира, но по Божьей благодати.

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

Во всем, что мы вам написали, не кроется ничего такого, что вы, прочитав, не смогли бы понять. Я надеюсь, что поняв нас до конца, —

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

а отчасти вы нас уже понимаете, — в день пришествия Господа Иисуса вы сможете хвалиться нами так же, как и мы вами.

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

Я уверен в этом и потому сперва хотел прийти к вам, чтобы вы дважды получили благодать.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Я собирался посетить вас по пути в Македонию и из Македонии обратно, и на обратном пути вы проводили бы меня в Иудею.

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Может, вам кажется, что это необдуманно принятое решение? Или, может, я из человеческих соображений говорю в одно и то же время и "да" и "нет"?

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Заверяю вас перед Богом, что то, что я говорю вам, говорю без колебаний.

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

В Сыне Божьем Иисусе Христе, которого вам проповедовали я, Силуан и Тимофей, нет никакой неопределенности, в Нем всегда лишь только "да".

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Все Божьи обещания подтвердились в Иисусе Христе! Поэтому и мы говорим через Него во славу Бога — "аминь".

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Бог делает нас во Христе непоколебимыми. Он совершил над нами помазание

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

и запечатлел нас своей печатью. Он вложил в наши сердца свой Дух как залог.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Бог — свидетель того, что я до сих пор не приходил в Коринф ради вашего же блага.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

Мы не хотим повелевать вашей верой, нет, мы делаем все лишь для вашей радости, потому что вы стоите твердо в вере.

« 16 глава 2 глава »