Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Хоменка → New International Version

По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?”

After the death of Joshua, the Israelites asked the Lord, “Who of us is to go up first to fight against the Canaanites?”

І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.”

The Lord answered, “Judah shall go up; I have given the land into their hands.”

Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним.

The men of Judah then said to the Simeonites their fellow Israelites, “Come up with us into the territory allotted to us, to fight against the Canaanites. We in turn will go with you into yours.” So the Simeonites went with them.

Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.

When Judah attacked, the Lord gave the Canaanites and Perizzites into their hands, and they struck down ten thousand men at Bezek.

Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.

It was there that they found Adoni-Bezek and fought against him, putting to rout the Canaanites and Perizzites.

Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.

Adoni-Bezek fled, but they chased him and caught him, and cut off his thumbs and big toes.

Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.

Then Adoni-Bezek said, “Seventy kings with their thumbs and big toes cut off have picked up scraps under my table. Now God has paid me back for what I did to them.” They brought him to Jerusalem, and he died there.

І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.

The men of Judah attacked Jerusalem also and took it. They put the city to the sword and set it on fire.

Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях.

After that, Judah went down to fight against the Canaanites living in the hill country, the Negev and the western foothills.

Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.

They advanced against the Canaanites living in Hebron (formerly called Kiriath Arba) and defeated Sheshai, Ahiman and Talmai.

А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.

From there they advanced against the people living in Debir (formerly called Kiriath Sepher).

І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.”

And Caleb said, “I will give my daughter Aksah in marriage to the man who attacks and captures Kiriath Sepher.”

І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.

Othniel son of Kenaz, Caleb’s younger brother, took it; so Caleb gave his daughter Aksah to him in marriage.

А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?”

One day when she came to Othniel, she urged hima to ask her father for a field. When she got off her donkey, Caleb asked her, “What can I do for you?”

А та до нього: “Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.

She replied, “Do me a special favor. Since you have given me land in the Negev, give me also springs of water.” So Caleb gave her the upper and lower springs.

Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.

The descendants of Moses’ father-in-law, the Kenite, went up from the City of Palmsb with the people of Judah to live among the inhabitants of the Desert of Judah in the Negev near Arad.

Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.

Then the men of Judah went with the Simeonites their fellow Israelites and attacked the Canaanites living in Zephath, and they totally destroyedc the city. Therefore it was called Hormah.d

Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.

Judah also tooke Gaza, Ashkelon and Ekron — each city with its territory.

Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.

The Lord was with the men of Judah. They took possession of the hill country, but they were unable to drive the people from the plains, because they had chariots fitted with iron.

І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.

As Moses had promised, Hebron was given to Caleb, who drove from it the three sons of Anak.

Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.

The Benjamites, however, did not drive out the Jebusites, who were living in Jerusalem; to this day the Jebusites live there with the Benjamites.

Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;

Now the tribes of Joseph attacked Bethel, and the Lord was with them.

бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,

When they sent men to spy out Bethel (formerly called Luz),

побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.”

the spies saw a man coming out of the city and they said to him, “Show us how to get into the city and we will see that you are treated well.”

І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.

So he showed them, and they put the city to the sword but spared the man and his whole family.

Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.

He then went to the land of the Hittites, where he built a city and called it Luz, which is its name to this day.

Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.

But Manasseh did not drive out the people of Beth Shan or Taanach or Dor or Ibleam or Megiddo and their surrounding settlements, for the Canaanites were determined to live in that land.

Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.

When Israel became strong, they pressed the Canaanites into forced labor but never drove them out completely.

Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.

Nor did Ephraim drive out the Canaanites living in Gezer, but the Canaanites continued to live there among them.

Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.

Neither did Zebulun drive out the Canaanites living in Kitron or Nahalol, so these Canaanites lived among them, but Zebulun did subject them to forced labor.

Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,

Nor did Asher drive out those living in Akko or Sidon or Ahlab or Akzib or Helbah or Aphek or Rehob.

і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.

The Asherites lived among the Canaanite inhabitants of the land because they did not drive them out.

Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.

Neither did Naphtali drive out those living in Beth Shemesh or Beth Anath; but the Naphtalites too lived among the Canaanite inhabitants of the land, and those living in Beth Shemesh and Beth Anath became forced laborers for them.

Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.

The Amorites confined the Danites to the hill country, not allowing them to come down into the plain.

І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.

And the Amorites were determined also to hold out in Mount Heres, Aijalon and Shaalbim, but when the power of the tribes of Joseph increased, they too were pressed into forced labor.

Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору.

The boundary of the Amorites was from Scorpion Pass to Sela and beyond.

« 24 глава 2 глава »