Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?”

И бысть по скончании иисусове, и вопрошаху сынове израилевы Господа, глаголюще: кто взыдет нам к хананею воевода, ратовати на них?

І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.”

И рече Господь: иуда взыдет: се, дах землю в руку его.

Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним.

И рече иуда к симеону брату своему: взыди со мною в жребий мой, и ополчимся на хананеа: и пойду и аз с тобою в жребий твой. И пойде с ним симеон.

Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.

И взыде иуда, и предаде Господь хананеа и ферезеа в руце их: и избиша их в везеце до десяти тысящ мужей.

Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.

И обретоша адонивезека в везеце, и секошася с ним: и избиша хананеа и ферезеа.

Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.

И побеже адонивезек: и гнаша вслед его, и яша его, и отсекоша краи рук его и краи ног его.

Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.

И рече адонивезек: седмидесяти царем обсекох краи рук их и краи ног их, и быша собирающе (от крупиц) под трапезою моею: якоже убо сотворих, тако воздаде ми Бог. И приведоша его во Иерусалим, и умре тамо.

І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.

И воеваша сынове иудины на Иерусалим, и взяша его, и поразиша его острием меча, и град сожгоша огнем.

Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях.

И по сих снидоша сынове иудины воевати на хананеа живущаго в горней к югу и в равней.

Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.

И пойде иуда на хананеа живущаго в хевроне. И изыде хеврон со страны: имя же бе хеврону прежде кариафарвок-сефер: и убиша сесина и ахимана и фолмиа, роды енаковы.

А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.

И взыдоша оттуду к живущым в давире: имя же давиру бе прежде кариафсефер, град писмен.

І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.”

И рече халев: иже аще поразит град писмен и возмет его, дам ему асхань дщерь мою в жену.

І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.

И взя его гофониил сын кенеза брата халевова юнейший, и даде ему халев асхань дщерь свою в жену.

А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?”

И бысть внегда отходити ей, и подвиже ю гофониил просити у отца своего села, и ропташе (седящи) на осляти, и вопияше со осляти: на землю южную отдал мя еси. И рече ей халев: что ти есть?

А та до нього: “Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.

И рече ему асхань: даждь ми благословение: яко на землю южную отдал еси мя, да даси мне и исходища водная. И даде ей халев по сердцу ея исходища вышних и исходища нижних.

Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.

И сынове иофора кинеева, ужика моисеова, взыдоша от града финическа к сыном иудиным в пустыню сущую на юг иуды ко исходу аредову, и поидоша, и вселишася с людьми.

Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.

И пойде иуда с симеоном братом своим, и изби хананеа живущаго в сефефе, и потребиша его: и прозваша имя граду потребление.

Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.

И взя иуда газу и предел ея, и аскалона и предел его, и аккарон и предел его, и азот и окрестная его.

Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.

И бяше Господь со иудою. И взя гору, яко не возмогоша потребити живущих во юдоли, зане рихав противоста им, и колесницы железныя бяху тым.

І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.

И даша халеву хеврон, якоже глагола моисей: и наследствова тамо три грады сынов енаковых, и изгна оттуду три сыны енаковы.

Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.

И иевусеа живущаго во Иерусалиме не изгнаша сынове вениаминовы, и живяше иевусей с сынми вениамини во Иерусалиме даже до сего дне.

Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;

И взыдоша сынове иосифли и сии в вефиль: и Господь бяше с ними.

бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,

И ополчишася, и соглядаша (сынове иосифовы) вефиль: имя же бе прежде граду луза.

побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.”

И видеша стрегущии мужа исходящаго из града, и яша его и рекоша ему: покажи нам вход во град, и сотворим с тобою милость.

І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.

И показа им вход градный: и поразиша град острием меча, мужа же и сродство его отпустиша.

Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.

И отиде муж в землю хеттиим, и созда тамо град, и прозва имя ему луза: сие имя ему даже до дне сего.

Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.

И не разори манассий вефсана, иже есть скифский град, ниже дщерей его, ниже окрестных (предел) его, ниже фанаха, ниже дщерей его, ниже живущих в доре, ниже дщерей его, ниже живущих во иевламе, ниже окрестных его, ниже дщерей его, и живущих в магеддоне, ниже окрестных его и дщерей его. И нача хананей жити на земли сей.

Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.

И бысть егда укрепися израиль, и сотвори хананеа данника: изгнанием же не изгна его.

Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.

И ефрем не изгна хананеа живущаго в газере: и живяше хананей среде его в газере, и бысть ему в данника.

Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.

И завулон не изгна живущих в хевроне и живущих во аммане: и вселися хананей посреде их и бысть ему данник.

Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,

И асир не изгна живущих во акхоре, (и бысть ему данник,) ни живущих в доре, ни живущих в сидоне, ни живущих в далафе и во ахазиве, и во елве и во афеке и в роове.

і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.

И вселися асир посреде хананеа живущаго на земли (той), зане не возможе изгнати его.

Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.

И неффалим не изгна живущих в вефсамисе, ниже живущих в вефанахе: и вселися неффалим среде хананеа живущаго на земли (сей): живущии же в вефсамисе и в вефанахе быша ему данницы.

Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.

И утесни аморрей сыны дановы в горе, яко не попусти им низходити во юдоль.

І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.

И нача аморрей жити в горе чрепней, идеже медведи и лисицы, в мирсиноне и в салавине: и отяготе рука дому иосифля на аморреа, и бысть ему данник.

Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору.

И предел аморрейский идумей от восхода акравиня, от камене и выше.

« 24 глава 2 глава »