Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

И бысть по скончании иисусове, и вопрошаху сынове израилевы Господа, глаголюще: кто взыдет нам к хананею воевода, ратовати на них?

І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

И рече Господь: иуда взыдет: се, дах землю в руку его.

І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

И рече иуда к симеону брату своему: взыди со мною в жребий мой, и ополчимся на хананеа: и пойду и аз с тобою в жребий твой. И пойде с ним симеон.

І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

И взыде иуда, и предаде Господь хананеа и ферезеа в руце их: и избиша их в везеце до десяти тысящ мужей.

І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

И обретоша адонивезека в везеце, и секошася с ним: и избиша хананеа и ферезеа.

І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

И побеже адонивезек: и гнаша вслед его, и яша его, и отсекоша краи рук его и краи ног его.

І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

И рече адонивезек: седмидесяти царем обсекох краи рук их и краи ног их, и быша собирающе (от крупиц) под трапезою моею: якоже убо сотворих, тако воздаде ми Бог. И приведоша его во Иерусалим, и умре тамо.

І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

И воеваша сынове иудины на Иерусалим, и взяша его, и поразиша его острием меча, и град сожгоша огнем.

А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

И по сих снидоша сынове иудины воевати на хананеа живущаго в горней к югу и в равней.

І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

И пойде иуда на хананеа живущаго в хевроне. И изыде хеврон со страны: имя же бе хеврону прежде кариафарвок-сефер: и убиша сесина и ахимана и фолмиа, роды енаковы.

А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

И взыдоша оттуду к живущым в давире: имя же давиру бе прежде кариафсефер, град писмен.

І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

И рече халев: иже аще поразит град писмен и возмет его, дам ему асхань дщерь мою в жену.

І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

И взя его гофониил сын кенеза брата халевова юнейший, и даде ему халев асхань дщерь свою в жену.

І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

И бысть внегда отходити ей, и подвиже ю гофониил просити у отца своего села, и ропташе (седящи) на осляти, и вопияше со осляти: на землю южную отдал мя еси. И рече ей халев: что ти есть?

І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

И рече ему асхань: даждь ми благословение: яко на землю южную отдал еси мя, да даси мне и исходища водная. И даде ей халев по сердцу ея исходища вышних и исходища нижних.

А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

И сынове иофора кинеева, ужика моисеова, взыдоша от града финическа к сыном иудиным в пустыню сущую на юг иуды ко исходу аредову, и поидоша, и вселишася с людьми.

І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

И пойде иуда с симеоном братом своим, и изби хананеа живущаго в сефефе, и потребиша его: и прозваша имя граду потребление.

І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

И взя иуда газу и предел ея, и аскалона и предел его, и аккарон и предел его, и азот и окрестная его.

І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

И бяше Господь со иудою. И взя гору, яко не возмогоша потребити живущих во юдоли, зане рихав противоста им, и колесницы железныя бяху тым.

І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

И даша халеву хеврон, якоже глагола моисей: и наследствова тамо три грады сынов енаковых, и изгна оттуду три сыны енаковы.

А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

И иевусеа живущаго во Иерусалиме не изгнаша сынове вениаминовы, и живяше иевусей с сынми вениамини во Иерусалиме даже до сего дне.

І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

И взыдоша сынове иосифли и сии в вефиль: и Господь бяше с ними.

І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

И ополчишася, и соглядаша (сынове иосифовы) вефиль: имя же бе прежде граду луза.

І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

И видеша стрегущии мужа исходящаго из града, и яша его и рекоша ему: покажи нам вход во град, и сотворим с тобою милость.

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

И показа им вход градный: и поразиша град острием меча, мужа же и сродство его отпустиша.

І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

И отиде муж в землю хеттиим, и созда тамо град, и прозва имя ему луза: сие имя ему даже до дне сего.

А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

И не разори манассий вефсана, иже есть скифский град, ниже дщерей его, ниже окрестных (предел) его, ниже фанаха, ниже дщерей его, ниже живущих в доре, ниже дщерей его, ниже живущих во иевламе, ниже окрестных его, ниже дщерей его, и живущих в магеддоне, ниже окрестных его и дщерей его. И нача хананей жити на земли сей.

І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

И бысть егда укрепися израиль, и сотвори хананеа данника: изгнанием же не изгна его.

І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

И ефрем не изгна хананеа живущаго в газере: и живяше хананей среде его в газере, и бысть ему в данника.

Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

И завулон не изгна живущих в хевроне и живущих во аммане: и вселися хананей посреде их и бысть ему данник.

Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

И асир не изгна живущих во акхоре, (и бысть ему данник,) ни живущих в доре, ни живущих в сидоне, ни живущих в далафе и во ахазиве, и во елве и во афеке и в роове.

І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

И вселися асир посреде хананеа живущаго на земли (той), зане не возможе изгнати его.

Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

И неффалим не изгна живущих в вефсамисе, ниже живущих в вефанахе: и вселися неффалим среде хананеа живущаго на земли (сей): живущии же в вефсамисе и в вефанахе быша ему данницы.

І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

И утесни аморрей сыны дановы в горе, яко не попусти им низходити во юдоль.

І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

И нача аморрей жити в горе чрепней, идеже медведи и лисицы, в мирсиноне и в салавине: и отяготе рука дому иосифля на аморреа, и бысть ему данник.

А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

И предел аморрейский идумей от восхода акравиня, от камене и выше.

« 24 глава 2 глава »