Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

В начале бе слово, и слово бе к Богу, и Бог бе слово.

Воно в Бога було на поча́тку.

Сей бе искони к Богу:

Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.

вся тем быша, и без него ничтоже бысть, еже бысть.

І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

В том живот бе, и живот бе свет человеком:

А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

и свет во тме светится, и тма его не объят.

Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван.

Бысть человек послан от Бога, имя ему иоанн:

Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього.

сей прииде во свидетелство, да свидетелствует о свете, да вси веру имут ему.

Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло.

Не бе той свет, но да свидетелствует о свете:

Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну люди́ну, що прихо́дить на світ.

бе свет истинный, иже просвещает всякаго человека грядущаго в мир:

Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.

в мире бе, и мир тем бысть, и мир его не позна:

До свого Воно прибуло́, — та свої відцура́лись Його.

во своя прииде, и свои его не прияша.

А всім, що Його прийняли́, їм вла́ду дало́ дітьми́ Божими стати, тим, що вірять у Йме́ння Його,

Елицы же прияша его, даде им область чадом Божиим быти, верующым во имя его,

що не з крови, ані з пожадли́вости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.

иже не от крове, ни от похоти плотския, ни от похоти мужеския, но от Бога родишася.

І Слово сталося тілом, і перебува́ло між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Одноро́дженого від Отця.

И слово Плоть бысть и вселися в ны, и видехом славу его, славу яко единороднаго от Отца, исполнь благодати и истины.

Іван сві́дчить про Нього, і кликав, говорячи: „Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я“.

Иоанн свидетелствует о нем и воззва глаголя: сей бе, егоже рех, иже по мне грядый, предо мною бысть, яко первее мене бе.

А з Його повноти́ ми оде́ржали всі, — а то благода́ть на благода́ть.

И от исполнения его мы вси прияхом и благодать воз благодать:

Зако́н бо через Мойсея був да́ний, а благода́ть та правда з'явилися через Ісуса Христа.

яко закон моисеом дан бысть, благодать (же) и истина Иисус Христом бысть.

Ніхто Бога ніко́ли не бачив, — Одноро́джений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

Бога никтоже виде нигдеже: единородный Сын, сый в лоне Отчи, той исповеда.

А це ось свідо́цтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“

И сие есть свидетелство иоанново, егда послаша жидове от Иерусалима иереев и левитов, да вопросят его: ты кто еси?

І він визнав, і не зрікся, а визнав: „Я — не Христос“.

И исповеда и не отвержеся: и исповеда, яко несмь аз Христос.

І запитали його: „А хто ж? Чи Ілля́?“ І відказує: „Ні!“ „Чи пророк?“ І дав відповідь: „Ні!“

И вопросиша его: что убо? илиа ли еси ты? И глагола: несмь. Пророк ли еси? И отвеща: ни.

Сказали ж йому: „Хто́ ж ти такий, щоб дати відповідь тим, хто послав нас? Що́ ти кажеш про себе самого?“

Реша же ему: кто еси? да ответ дамы пославшым ны: что глаголеши о тебе самем?

Відказав: „Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню“, як Іса́я пророк заповів“.

Рече: аз глас вопиющаго в пустыни: исправите путь Господень, якоже рече исаиа пророк.

Посланці ж із фарисеїв були́.

И посланнии беху от фарисей:

І вони запитали його та сказали йому́: „Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?“

и вопросиша его и реша ему: что убо крещаеши, аще ты неси Христос, ни илиа, ни пророк?

Відповів їм Іван, промовляючи: „Я водою хрищу́, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.

Отвеща им иоанн, глагола: аз крещаю водою: посреде же вас стоит, егоже вы не весте:

Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'яза́ти ремінця́ від узуття́ Його я негідний“.

той есть грядый по мне, иже предо мною бысть, емуже несмь аз достоин, да отрешу ремень сапогу его.

Це в Віфа́нії ді́ялося, на тім боці Йорда́ну, де христив був Іван.

Сия в вифаваре быша об он пол иордана, идеже бе иоанн крестя.

Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: „Оце А́гнець Божий, що на Се́бе гріх світу бере!

Во утрий (же) виде иоанн Иисуса грядуща к себе и глагола: се, агнец Божий, вземляй грехи мира:

Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.

сей есть, о немже аз рех: по мне грядет муж, иже предо мною бысть, яко первее мене бе:

І не знав я Його́; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився“.

и аз не ведех его: но да явится израилеви, сего ради приидох аз водою крестя.

І сві́дчив Іван, промовляючи: „Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.

И свидетелствова иоанн, глаголя, яко видех Духа сходяща яко голубя с небесе, и пребысть на нем:

І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: „Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто христитиме Духом Святим“.

и аз не ведех его: но пославый мя крестити водою, той мне рече: над негоже узриши Духа сходяща и пребывающа на нем, той есть крестяй Духом святым:

І я бачив, і засві́дчив, що Він — Божий Син!“

и аз видех и свидетелствовах, яко сей есть Сын Божий.

Наступного дня стояв зно́ву Іван та двоє з учнів його.

Во утрий (же) паки стояше иоанн, и от ученик его два.

І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: „Ото А́гнець Божий!“

И узрев Иисуса грядуща, глагола: се, агнец Божий.

І почули два у́чні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.

И слышаста его оба ученика глаголющаго, и по Иисусе идоста.

А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: „Чого́ ви шукаєте?“ А вони відказали Йому: „Равві́ — перекладене це визначає: „Учителю“, — де Ти живеш?“

Обращься же Иисус и видев я по себе идуща, глагола има: чесо ищета? Она же реста ему: равви, еже глаголется сказаемо учителю, где живеши?

Він говорить до них: „Ходіть і побачте!“ Ті пішли та й побачили, де́ Він жив, і в Нього той день перебули́. Було ж коло години десятої.

(И) глагола има: приидита и видита. Приидоста и видеста, где живяше, и у него пребыста день той. Бе же час яко десятый.

А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Си́мона Петра.

Бе (же) андрей, брат симона петра, един от обою слышавшею от иоанна и по нем шедшею.

Він знайшов перше Си́мона, брата свого, та й говорить до нього: „Знайшли ми Месі́ю, що визначає: Христос“.

Обрете сей прежде брата своего симона и глагола ему: обретохом мессию, еже есть сказаемо Христос.

І привів він його до Ісуса. На нього ж спогля́нувши, промовив Ісус: „Ти — Си́мон, син Йо́нин; будеш званий ти Ки́фа, що визначає: камінь“.

И приведе его ко Иисусови. Воззрев же нань Иисус рече: ты еси симон сын ионин: ты наречешися кифа, еже сказается петр.

Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: „Іди за Мною!“

Во утрий (же) восхоте изыти в галилею: и обрете филиппа и глагола ему: гряди по мне.

А Пилип із Віфсаїди похо́див, із міста Андрія й Петра.

Бе (же) филипп от вифсаиды, от града андреова и петрова.

Пилип Натанаї́ла знахо́дить та й каже йому: „Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Зако́ні й Пророки, — Ісуса, сина Йо́сипового, із Назаре́ту“.

Обрете филипп нафанаила и глагола ему: егоже писа моисей в законе и пророцы, обретохом Иисуса Сына иосифова, иже от назарета.

І сказав йому Натанаї́л: „Та хіба ж може бути з Назаре́ту що добре?“ Пилип йому каже: „Прийди та побач“.

И глагола ему нафанаил: от назарета может ли что добро быти? Глагола ему филипп: прииди и виждь.

Ісус, угледівши Натанаїла, що до Нього Йде, говорить про нього: „Ото справді ізра́їльтянин, що немає в нім пі́дступу!“

Виде (же) Иисус нафанаила грядуща к себе и глагола о нем: се, воистинну израилтянин, в немже льсти несть.

Говорить Йому Натанаїл: „Звідки знаєш мене?“ Ісус відповів і до нього сказав: „Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти“.

Глагола ему нафанаил: како мя знаеши? Отвеща Иисус и рече ему: прежде даже не возгласи тебе филипп, суща под смоковницею видех тя.

Відповів Йому Натанаїл: „Учителю, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлі́в!“

Отвеща нафанаил и глагола ему: равви, ты еси Сын Божий, ты еси Царь израилев.

Ісус відповів і до нього сказав: „Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!“

Отвеща Иисус и рече ему: зане рех ти, яко видех тя под смоковницею, веруеши: болша сих узриши.

І Він каже йому: „Поправді, поправді кажу́ вам: Відтепе́р ви побачите небо відкрите та анголів Божих, що на Лю́дського Сина підіймаються та спускаються“.

И глагола ему: аминь, аминь глаголю вам, отселе узрите небо отверсто и ангелы Божия восходящыя и нисходящыя над сына Человеческаго.

« 24 глава 2 глава »